Красний Пінхас Абрамович

КРА́СНИЙ Пінхас Абрамович (1881, с. Сам­­городок Бердичів. пов. Київ. губ., нині Козятин. р-ну Вінн. обл. — 1939, Київ) — громадсько-політичний діяч. Після Лютн. революції 1917 був одним із кер. Євр. нар. партії, брав активну участь у створен­ні євр. шкіл. Товаришував із С. Петлюрою. Від квітня 1918 — чл. Малої ради УЦР; у лютому 1919 — листопаді 1920 — міністр із євр. справ у різних урядах Директорії УНР. Разом із ін. чл. уряду УНР видавав числен­ні зверне­н­ня із вимогами припинити погроми мирного євр. населе­н­ня. У серпні 1919 у м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельн. обл.) К. і Б. Мартос під­писали ві­дозву до євреїв із закликом захищати УНР спільно з українцями. 19 грудня 1919 за­­арешт., однак за від­сутності доказів 11 січня 1920 справу проти нього припинено. Надалі вхо­­див до складу комісій із виробле­н­ня кон­ституції УНР і під­готовки Закону «Про тимчасове верховне правлі­н­ня та порядок законодавства в Українській На­­родній Республіці». На­прикінці 1920 емігрував, 1927 повернув­­ся до СРСР. У кн. «Трагедия украинского еврейства (к процесу Шварцбарда)» (Х., 1928) звинуватив Директорію УНР і особисто С. Петлюру в організації євр. погромів. 28 лютого 1938 заарешт., 11 травня 1939 засудж. до 10-ти р. увʼязне­н­ня. Реабіліт. 1993.

Завантажити статтю