Гальперін Петро Якович
ГАЛЬПЕ́РІН Петро Якович (19. 09(02. 10). 1902, м. Тамбов, Росія — 25. 03. 1988, Москва) — психолог. Доктор педагогічних наук (1965), професор (1966). Заслужений діяч науки РРФСР (1980). Закін. Харків. мед. інститут (1926). У 1926–41 працював в Укр. психоневрол. інституті (нині Інститут неврології, психіатрії та наркології АМНУ, Харків), де очолював лаб. психофізіології; провадив пед. діяльність у Харкові і м. Сталіно (нині Донецьк); 1941–43 — нач. лікув. частини евакошпиталю (Свердлов. обл.); від 1943 — в Моск. університеті: від 1971 — завідувач кафедри вікової психології, від 1983 — проф.-консультант. Дослідж. у галузі заг., вікової і пед. психології. Вивчав осн. закономірності розвитку психіки в антропо- та онтогенезі, формування ідеальних дій, образів і понять як елементів псих. діяльності. Автор теорій планомірно-поетап. формування розумової діяльності людини, мовної свідомості, уваги тощо.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Развитие исследований по формированию умственных действий // Психол. наука в СССР. Т. 1. Москва, 1959; Основные результаты исследований по проблеме «Формирование умственных действий и понятий». Москва, 1965; К учению об интериоризации // Вопр. психологии. 1966. № 6; Экспериментальное формирование внимания. Москва, 1974 (співавтор); Введение в психологию. Москва, 1976; Актуальные проблемы возрастной психологии. Москва, 1978 (співавтор); Методы обучения и умственное развитие ребенка. Москва, 1985; Психология как объективная наука. Москва, 1998.
Рекомендована література
- К 80-летию со дня рождения П. Я. Гальперина // Вопр. психологии. 1982. № 5.
Завантажити статтю
Людина 
