ГАЛЬПЕ́РІН Петро Якович (19. 09(02. 10). 1902, м. Тамбов, Росія — 25. 03. 1988, Москва) — психолог. Доктор педагогічних наук (1965), професор (1966). Заслужений діяч науки РРФСР (1980). Закін. Харків. мед. ін­ститут (1926). У 1926–41 працював в Укр. психоневрол. ін­ституті (нині Ін­ститут неврології, психіатрії та наркології АМНУ, Харків), де очолював лаб. психофізіології; провадив пед. діяльність у Харкові і м. Сталіно (нині Донецьк); 1941–43 — нач. лікув. частини евакошпиталю (Свердлов. обл.); від 1943 — в Моск. університеті: від 1971 — завідувач кафедри вікової психології, від 1983 — проф.-консультант. Дослідж. у галузі заг., вікової і пед. психології. Ви­вчав осн. закономірності роз­витку психіки в антропо- та онтогенезі, формува­н­ня ідеальних дій, образів і понять як елементів псих. діяльності. Автор теорій планомірно-по­етап. формува­н­ня ро­зумової діяльності людини, мовної сві­домості, уваги тощо.