Кривинюк Михайло Васильович

Визначення і загальна характеристика

КРИВИНЮ́К Михайло Васильович (12(24). 04. 1871, с. Велика Гній­ниця, нині Поліське Ізяслав. р-ну Хмельн. обл. — 01. 09. 1944, м. Свердловськ, нині Єка­теринбург, РФ) — громадський діяч, пере­кладач, видавець. Чо­ловік О. Косач-Кривинюк. Навч. в Остроз. (1891, нині Рівнен. обл.) та Житомир. (1893) г-зіях, на мед. (від 1893) і фіз.-мат. (1894–96) ф-тах Університету св. Володимира у Києві. 24 листопада 1896 заарешт. із О. Черняхівським за зберіга­н­ня анти­уряд. вид., 1898 висланий до м. Астрахань (Росія). Леся Українка морально під­­тримувала К. в увʼязнен­ні, надсилала листи, вірші («До товариша», 1897). Після звільне­н­ня 1900 повернувся до Києва, 1901 ви­їхав до Львова, згодом — до Праги, де закін. природн. факультет Карлового університету (1905). Член гру­пи укр. соціал-демократiв. Пiд керівництвом К. 1901–07 видавали пiдпiл. лiт-ру у Львовi, Женевi та Празi. 29 травня 1903 Леся Укра­їнка від­відала К. Друкував публіцист. стат­ті пере­важно в ж. «Рiдний край», де 1907 опубл. присвяч. йому вiрш «Борцевi» Т. Романченка. 1907 заарешт., увʼязнений в Остроз. тюрмі. Звільн., виправ­даний 1908 сесією Київ. суд. палати у Житомирі. 1909–10 працював пред­ставником 1-го взаєм. товариства забезпече­н­ня життя (Житомир). У 1910-х рр. набула популярності його брошура «Царi, пани та люди» (Женева, 1903). Повернув­ся 1910 до Києва, працював у від­діл. Волзько-Камського комерц. банку. Тоді ж ви­йшов із лав УСДРП. Спів­працював із київ. товариством «Просвіта», після закри­т­тя якого продовжив діяльність в укр. клубі «Родина». 1913 був роз­порядником похорону Лесі Українки. Від 1914 — у м. Катеринослав (нині Дні­пропетровськ), брав участь у діяльності місц. товариства «Просвіта». Від 1917 — у скла­ді ліквідац. комісії з націоналізації приват. банків. Видав у Катеринославі низку творів для дітей у влас. пере­кладі, зокрема з англ. — «Зайцеві пригоди» (1917) та «Бінго. Історія мого собаки» Е. Сетона-Том­псона, «Щасливий принц» О. Вайлда; з нім. — «Рюбенцаль» І. Музеуса; з чес. — «Дога» В. Бенеша, «Щастя й Розум» у записі К.-Я. Ербена та «Чеські оповіда­н­ня для дітей» (із дружиною; усі — 1918). Викладав 1919–20 чес. мову в Катеринослав. укр. гімназії. 1921 із ро­диною пере­їхав у м. Могилів-Подільський (нині Вінн. обл.), де працював секр.-інструк­тором окруж. спілки с.-г. ко­оперативів. Від 1924 — у Київ. конторі упр. нерухомого майна: пом. бухгал­тера, 1925–26 — в. о. бухгалтера. 1926 брав участь в укла­дан­ні словників в Ін­ституті укр. наук. мови ВУАН. 1929 заарешт. за звинуваче­н­ням у причетності до антирад. контр­рев. організації, засудж. до 3-х р. 15 червня 1941 ви­їхав у Свердловськ до сина Михайла. Трагічно загинув. Реабіліт. 1989. «Листи Лесі Українки до Михайла Кривинюка» опубл. у ж. «Дні­про» (1995, № 5/6).

Літ.: Мацько В. На скрижалях невбла­ган­ної долі // Поділ. вісті. 1997, 11 лют.

В. П. Мацько

Завантажити статтю