Ган Ганс
ГАН Ганс (Hahn Hans; 27. 09. 1879, Відень — 24. 07. 1934, там само) — австрійський математик. Доктор філософії (1902). Член-кореспондент Віден. АН. Вивчав юриспруденцію у Віден. університеті (1898–99) і математику (1899–1904) у Страсбур., Мюнхен. і Ґеттінґен. університетах. Працював в Іннсбруц. (1905–06) та Віден. (1906–09 і від 1921, проф.), Чернів. (1906–16, проф.) та Бонн. (1916–21, проф.) університетах. Наукові дослідження: функціонал. аналіз, варіаційне числення, теорія функцій дійсної змінної, топологія, історія та філософія математики. У математиці відомі теорема Гана–Банаха про продовження лінійних функціоналів; теорема про розклад у розумінні Г. в теорії міри; теорема Гана–Мазуркевича про неперервні образи відрізка; теорема Віталі–Гана–Сакса в теорії міри. Увів поняття локальної зв’язності і рефлексивності. Посмертно опубл. праці Г.: «Empirism, logic and mathematics: Philosophical papers» (Dordrecht, 1980), «Versammelte Abhandlungen» (Wien, 1995). У 1984, 1994 і 2004 у Чернівцях відбулися конференції, присвячені пам’яті Г. (дві останні — міжнародні).
Рекомендована література
- Маслюченко В. К. Знайомство з Гансом Ганом. Чц., 2004.
Завантажити статтю
Людина 