Ганновер

ГАННО́ВЕР (Hannover) — столиця федеральної землі Нижня Саксонія, Німеччина. Знаходиться на межі Пн.-нім. низовини та гір Гарц. Порт на р. Ляйне і Середньонім. каналі. Насел. 516,2 тис. осіб (2003). Уперше згадується в документах від 1100, від 1241 — місто. Від 1636 — резиденція роду Вельфів. 1815–66 — столиця Ганновер. королівства, від 1946 — Нижньої Саксонії. Під час 2-ї світової війни Г. був центром укр. життя в англ. зоні окупації Німеччини, тут мешкало бл. 4000 українців. Найбільше — в таборі ім. М. Лисенка, де діяли дит. садок, нар. школа, г-зія, 7 фахових курсів, дит. балетна студія, драм. гурток, хор, оркестр, бібліотека і кооператив. У таборі видавалася періодика (ж. «Україна і світ», ред. І. Сапіга) і таборові бюлетені циклостилевим способом. У Г. перебувало крайове Представництво укр. еміграції в Німеччині. Деякий час тут жив П. Зайцев. У передмісті Г. Сальцґіттер встановлено монумент у пам’ять про українців, які загинули на металург. заводі під час війни. 1951 табір розформовано.

Літ.: Зеленецький О. На громадській ниві (До 25-ліття Центрального Представництва Української Еміґрації в Німеччині). Мюнхен, 1972; Маруняк В. Українська еміґрація в Німеччині і Австрії по другій світовій війні. Мюнхен, 1985. Т. 1; 1998. Т. 2; Шарко Б. На громадській ниві: З діяльности Центр. Представництва Укр. Еміграції в Німеччині (1968–1987). Мюнхен, 1988.

В. С. Леник, Л. І. Рудницький

Рекомендована література

Зеленецький О. На громадській ниві (До 25-ліття Центрального Представництва Української Еміґрації в Німеччині). Мюнхен, 1972;
Маруняк В. Українська еміґрація в Німеччині і Австрії по другій світовій війні. Мюнхен, 1985. Т. 1;
1998. Т. 2;
Шарко Б. На громадській ниві: З діяльности Центр. Представництва Укр. Еміграції в Німеччині (1968–1987). Мюнхен, 1988.