Гарайда Іван Андрійович

ГАРА́ЙДА Іван Андрі­йович (29. 01. 1905, с. Зарічеве, нині Пере­чин. р-ну Закарп. обл. — 13. 12. 1944, Ужгород) — мово­знавець, видавець. Ви­вчав право у Будапешт. університеті (1924–28; здобув докторат права), продовжив на­вча­н­ня на філол. факультеті Печського університету (Угорщина). Закінчив Яґел­лонський університет у Кракові (1934), де від­тоді й викладав. У листопаді 1939 з ін. проф. був заарешт. та висланий до концтабору Заксенгаузен (Німеч­чина). Звільнений 1940. Ви­їхав до Ужгорода, де 1941–44 був дир. «Подкарпатського общества наук», видавцем, редактором, кореспондентом часопису «Литературна недѣля», наук. щоквартальника «Зоря-Hajnal», щомісячника «Руська молодеж», числен. книжок із серій «Народна библиотека», «Детская библиотека». Видавав також щорічник «Великий сельсько-господарський календар» (1942–44). Разом із М. Лелекачем уклав «Библио­графию подкарпатской руськой историѣ литературы» (1942), «Библио­графию подкарпатской руськой литературы» (1943), «Загальну библио­графию Подкарпа­т­тя» (1944; усі — Унгвар). Автор низки лінгвіст. та істор. роз­відок: «Грам­матика руського язика» для укр. шкіл, «Причинки до поясне­н­ня назв наших сіл» (обидві — Унгвар, 1941), ст. «Галицька політика угорських королів Бели ІІІ-го і Андрія ІІ-го» // «Зоря-Hajnal», 1943, № 1–4. Готував польс.-угор., русько-угор. словники та русин. словник іншомов. слів (рукописи втрачено). Заарешт. 1944 рад. контр­розвідкою за звинуваче­н­ням у «профашист. агітації проти комуніст. руху, Рад. Союзу і демократ. країн», загинув у вʼязниці.

Завантажити статтю