Гарантія

Визначення і загальна характеристика

ГАРА́НТІЯ (франц. garantie — порука, забезпече­н­ня) — один із видів забезпече­н­ня викона­н­ня зобовʼязань. Згідно з Г. банк або ін. фінанс. установа чи страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціарієм) викона­н­ня боржником (принципалом) свого обовʼязку. Ознаки Г.: своєрідна юрид. природа (належить до зобовʼязально-правових видів забезпече­н­ня викона­н­ня зобовʼяза­н­ня); незалежність (юридично не повʼязана з осн. зобовʼяза­н­ням); без­від­кличність (гарант не має права від­кликати Г. окрім випадків, коли вона встановлює інше); непередаваність (бенефіціарій не може пере­давати ін. особі право вимоги до гаранта, однак якщо Г. перед­бачає інше, вищезга­дана пере­дача можлива); строковість (діє протягом строку, на який її видають); особливі під­стави припине­н­ня (перед­бачені ч. 1 ст. 568 Цивіл. кодексу України). Предмет Г. — забезпечене нею зобовʼяза­н­ня, яке не виконав принципал. Субʼєктами Г. є: бенефіціарій — особа, що має право вимагати від гаранта викона­н­ня перед­баченого Г. зобовʼяза­н­ня, яке не виконав принципал; принципал — особа, що не виконала покладеного на неї зобовʼяза­н­ня, яке забезпечує Г.; гарант — особа, що несе від­повід­альність перед бенефіціарієм за невикона­н­ня принципалом покладеного на нього зобовʼяза­н­ня, яке забезпечує Г. Бенефіціарієм та принципалом можуть бути як фіз., так і юрид. особи, гарантом — лише юрид. особи. Г. набирає чин­ності від дня її видачі, окрім випадків, якщо у ній встановлено інше. У тому випадку, коли принципал не виконав покладеного на нього зобовʼяза­н­ня, яке забезпечує Г., бенефіціарій має право вимагати на свою користь від гаранта сплати певної грош. суми, роз­мір якої ви­значає Г. Вимога бенефіціарія до гаранта має письмову форму і предʼявляється разом із документами, які вказані без­посередньо у Г. або до­дані до неї. Отримавши вимогу, гарант зобовʼязаний: негайно пові­домити про це принципала і пере­дати йому копії вимоги разом із до­даними документами; роз­глянути вимогу кредитора разом із до­даними до неї документами у строк, встановлений Г.; зʼясувати, чи від­повід­ає вимога бенефіціарія та до­дані до неї документи умовам Г. У випадку, якщо вимога чи до­дані до неї документи не від­повід­ають умовам Г. або по­дані після закінче­н­ня її дії, гарант має право не задовольняти вимогу бенефіціарія, однак зобовʼязаний негайно пові­домити йому про це. Гарант, який після предʼявле­н­ня до нього вимоги бенефіціарія ді­знався про недійсність осн. зобовʼяза­н­ня або про його припине­н­ня, повинен негайно пові­домити про це як бенефіціарія, так і принципала. По­вторна вимога бенефіціарія, яку гарант отримав після вищеза­знач. пові­домле­н­ня, під­лягає задоволен­ню. Гарант повинен сплатити бенефіціарію грош. суму, на яку ви­дана Г. Коли гарант порушив свій обовʼязок, його від­повід­альність перед бенефіціарієм не обмежується грош. сумою, на яку ви­дана Г., однак якщо Г. встановлює інше, це правило не діє. За послуги, які він надає принципалу, гарант має право отримати певну грош. суму, роз­мір якої ви­значається чин­ним законодавством України. Під­стави припине­н­ня Г.: сплата бенефіціарієві суми, на яку вона ви­дана; закінче­н­ня строку дії; від­мова бенефіціарія від своїх прав за Г. шляхом поверне­н­ня її гарантові або по­да­н­ня остан­ньому письм. заяви про звільне­н­ня його від обовʼязків за вищена­званою Г. Гарант, який ді­знався про припине­н­ня Г., повинен негайно пові­домити про це принципала. Він має право на зворотню вимогу (ре­грес) до принципала у межах суми, сплаченої ним за Г. бенефіціарію, окрім випадків, якщо договір між гарантом та принципалом перед­бачає інше. Гарант не має права на зворотню вимогу (ре­грес) до принципала у тому випадку, коли сума, сплачена ним бенефіціарію, не від­повід­ає умовам Г.

Я. Ковальчук

Завантажити статтю