Гарасимович Петро-Віталіс

ГАРАСИМО́ВИЧ Петро-Віталіс (Harasimowicz Piotr Witalis; 29. 04. 1857, Варшава — 20. 07. 1914, Львів) — польський скульптор. Брат М. Гарасимовича. Навч. у Краків. школі красних мистецтв (1874–75), у Львові — в майстернях Т. Сокульського (1875–76) і Л. Марконі (1877–79), у Флоренції (1882–84). Від 1884 — у Львові. Викладав у Львів. худож.-пром. школі (1895–1914). У монум.-декор. пластиці дотримувався принципів необароко, неорококо, натураліст. моделюва­н­ня форми. Виконав скульптурне оздобле­н­ня палаців: М. Баворовського в с. Сороцьке, нині Теребовлян. р-ну Терноп. обл. (1884, 1909; арх. А. Мінасевич); К. Бадені у м. Буськ, нині Львів. обл. (1898; арх. А.-В. Вайсс); З. Ромашкана в с. Остапʼє, нині Під­волочис. р-ну Терноп. обл.; А. Скшинського у с. Журавно, нині Жидачів. р-ну Львів. обл. (1909; арх. В. Садловський); А. Бруницького у с. Великий Любінь (1886, 1909; арх. Я. Шульц); Баль у с. Тулиголове (1899; арх. В. Галицький; обидва — нині Городоцького р-ну Львів. обл.). На спорудах у Львові виконав монум.-декор. роботи: фігури А. Міцкевича і Ю. Словацького на будинку на вул. Академічна (нині про­спект Т. Шевченка, № 20, 1884; арх. Л. Бодашевський), барельєфи на фасаді та в інтерʼєрі військ. казино (1885; арх. Я. Шульц; нині Палац шахів на вул. А. Фредро, № 1), аттик будинку товариства «Сокіл» на вул. Б. Зиморовича (нині Дж. Дудаєва, № 8, 1887), ліпле­н­ня на будинку та в інтерʼєрі лазні св. Анни з гіпокаустом у глибині садиб. ділянки на вул. Академічна (нині про­спект Т. Шевченка, № 10, 1890; арх. Я. і К. Шульци), фігури Марса і Венери на фасаді житл. будинку на вул. А. Міцкевича (нині Листопадового Чину, № 10; 1892, арх. Я. Шульц), шість порт­рет. погрудь на фасадах книгарні В. Губриновича на розі вул. Памви Беринди, № 1 і Театральна, № 9 (1892, теракота; арх. Ю. Яновський), необарок. оздобле­н­ня фасаду та інтерʼєрів палацу на вул. Пекарська, № 19 (1893; арх. Я. Кудельський), ліпле­н­ня на фасадах, декор. фігури, медаль­йони акторів в інтерʼєрі міського театру (1900), житл. камʼяниці та пасажу між вул. Геть­манська (нині про­спект Свободи, № 29 і Леся Курбаса, № 8, 1902; арх. Я. Крох, М. Зільберштейн), жін. маскарони і фриз із зображе­н­ням соняшників на житл. будинку між вул. С. Ру­данського, № 1 і про­спектом Т. Шевченка, № 2а (1902; спів­авт. Б. Солтис, арх. З. Лянгрод, Л. Цибульський), ліпле­н­ня на фасаді камʼяниці на вул. С. Ру­данського № 5 (1902; арх. Я. Шульц), статуя Мадон­ни у ніші житл. будинку на вул. Зелена, № 33 (1905), рельєфи з муз. емблематикою і метал. фігури лебедів на ат­тиках будинку Муз. товариства Галичини на вул. Хоронщизна (нині П. Чайковського, № 7, 1907; арх. В. Садловський). Оформив скульптурами будівлю Товариства взаєм. забезпечень у Станіславі (нині Івано-Франківськ, 1905). Встановив памʼятники А. Міцкевичу у містах Гусятин і Теребовля (Терноп. обл., обидва — 1910, спів­авт. Я. Бохенек; монументи знищено під час 1-ї світової війни).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю