ГАРА́ЩЕНКО Іван Степанович (23. 04(05. 05). 1881, с-ще Краснокутськ, нині смт Харків. обл. — 20. 03. 1952, Нью-Йорк, похов. у м. Лінден, шт. Нью-Джерсі) — громадський і церковний діяч. Від 1893 працював у торгівлі, 1908 у Харкові заснував фірму з продажу взу­т­тя і шкіри. За­ймався самоосвітою. Жертвував на товариство «Просвіта», укр. книгарню й видавничі справи. 1918 власним коштом заснував у Харкові укр. гімназію ім. Б. Грінченка, яку, однак, під час воєн. дій 1918–20 роз­грабовано. У жовтні 1921 Г. — за­ступник голови на 1-му Соборі УАПЦ в Ки-єві. Організатор і меценат першої парафії УАПЦ у Харкові, титар, домігся пере­дачі у ві­да­н­ня УАПЦ Свято-Микол. собору і від­ремонтував його (у 1930-х рр. зруйнований), пожертвував на пере­клади й ви­да­н­ня богослужб. книг. За­знав пере­слідувань. 1936 засудж. до 3 р. таборів у Сибіру. Після звільне­н­ня йому заборонили жити у Харкові, майно конфіскували, мешкав у м. Охтирка Сум. обл. 1942 повернувся до Харкова, при­єд­нався до руху Феофіла (Булдовського), при­знач. титарем щойно від­новленого Благовіщен. собору. 1944 ви­їхав до Німеч­чини, від 1945 очолював Комісію в справі склика­н­ня Всецерк. Собору УАПЦ за кордоном щодо введе­н­ня соборноправності (виклав свої по­гляди у ст. «До історії УАПЦеркви (Соборноправної)» // «Неділя», 1949, ч. 181), від 1947 — Укр. православну церк. раду, того ж року по­становою Собору єпис­копів УАПЦ від­лучений від Церкви. У серпні 1950 архі­єпис­коп Григорій (Огійчук) висвятив його на священика. 1951 ви­їхав до США, де служив у Свято-Троїц. храмі Нью-Йорка.