ГА́РІН Федір Захарович (26. 09(09. 10). 1914, м. Шауляй, нині Литва — 06. 03. 1998, Полтава) — поет, журналіст, пере­кладач. Член СПУ (1954). Пере­їхав з батьками до Полтави (1917). Навч. у Київ. університеті (1934–41), закін. Вищі літ. курси при Літ. ін­ституті у Москві (1958). Від 1937 друкувався в періодиці (поезії, поеми, стат­ті та нариси). Під час 2-ї світової війни жив у Татар­стані, де уклав російською мовою збірку віршів укр. поетів «Украина мстит» (Казань, 1944), частину пере­кладів здійснив сам. 1944–46 — у ред. г. «Київська правда»; від­тоді — у Полтаві: музей. ін­спектор, журналіст. У поезіях Г. — оптимізм, сковородинівський потяг до мандрів і простого життя, любов до людей праці, природи рідного краю. Одна з гол. тем — коха­н­ня, уславле­н­ня жінки (вірш «Три слова», 1984). Автор низки літ.-крит. статей у пресі. Г. — майстер екс­промтів, присвяч. друзям і літ. подіям. Працював у галузі худож. пере­кладу (твори Я. Райніса, К. Хетагурова, А. Церетелі, М. Джаліля, К. Кулієва, П. Глєбки та ін.).