Гарін Федір Захарович
Визначення і загальна характеристика
ГА́РІН Федір Захарович (26. 09(09. 10). 1914, м. Шауляй, нині Литва — 06. 03. 1998, Полтава) — поет, журналіст, перекладач. Член СПУ (1954). Переїхав з батьками до Полтави (1917). Навч. у Київ. університеті (1934–41), закін. Вищі літ. курси при Літ. інституті у Москві (1958). Від 1937 друкувався в періодиці (поезії, поеми, статті та нариси). Під час 2-ї світової війни жив у Татарстані, де уклав російською мовою збірку віршів укр. поетів «Украина мстит» (Казань, 1944), частину перекладів здійснив сам. 1944–46 — у ред. г. «Київська правда»; відтоді — у Полтаві: музей. інспектор, журналіст. У поезіях Г. — оптимізм, сковородинівський потяг до мандрів і простого життя, любов до людей праці, природи рідного краю. Одна з гол. тем — кохання, уславлення жінки (вірш «Три слова», 1984). Автор низки літ.-крит. статей у пресі. Г. — майстер експромтів, присвяч. друзям і літ. подіям. Працював у галузі худож. перекладу (твори Я. Райніса, К. Хетагурова, А. Церетелі, М. Джаліля, К. Кулієва, П. Глєбки та ін.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Над Ворсклою. К., 1953; Моя Полтавщина. Москва, 1960; Вірний тобі. Х., 1965; Подив. Х., 1968; Троянди і метал. Х., 1968; Клич. К., 1971; Белые крыши. Москва, 1973; Усе починалося з тебе. Х., 1974; І знову в дорогу. Х., 1979; Вибране. Х., 1984; Червоні сполохи. Х.,1988.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
