ГА́РЛЯНД Зиґмунт (Harland Zygmunt; 30. 04. 1881, м. Влоцлавек, Польща — 10. 10. 1942, Львів) — польський архітектор, живописець і скульптор. Чоловік А. Гарлянд-За­йончковської. Навч. у С.-Петербурзі, Дрездені, Мюнхені (у школі А. Ажбе). Працював 1910–14 у Львів. проект. бюро архіт. фірми Ю. Сосновського і А. Захаревича. Від 1920 — викладач декор. мистецтва, від 1933 — директор Львів. худож.-пром. школи. Член управи Ради мистецтва у Сх. Галичині (від 1920). Директор Львів. ін­ституту пластич. мистецтв (1938–40). Член львів. обʼ­єдн. «Союз десяти митців» (1928), Професій. спілки художників-пластиків (від 1932). Учасник мистецьких ви­ставок у Львові від 1929. У живописі за­стосовував широкі площини холодних кольорів. Написав порт­рет дружини (1929). Ре­ставрував старі полотна та ікони, зокрема зі збірки Ставропігій. музею у Львові. За­ймався книжк.-журн. графікою. Як архітектор проектував у неокласич. стилі памʼятники (польс. воїнам 19-го піхот. полку на Цитаделі, 1928; скульптор Ю. Стажинський, не зберігся), павіль­йони ви­ставок Сх. Торгів, вілли, інтерʼєри (2-й Дім студентів Політехніки, 1928). Проектував також мозаїки («Мадон­на» в Єзуїт. костелі, 1926), вітражі, меблі, керам. і метал. вироби, килими, театр. костюми. У цих роботах пере­ходив від стилю ар деко до кон­структивізму і неокласицизму. Вирізьбив на дереві поліхромовані статуетки, що від­значаються спроще­н­ням і стилізаціями візант. й нар. мистецтва («Маска», «Бабка», «Птахи», «Цариця Небесна»; усі — 1930).