Гартний Цішка

ГА́РТНИЙ Цішка (Гартны Цішка; справж. — Жилунович Дмитро Федорович; Жылуновіч Зміцер Хведаравіч; 23. 10(04. 11). 1887, містечко Копиль, нині смт Мінської обл., Білорусь — 11. 04. 1937, м. Могильов, Білорусь) — білоруський письменник і громадський діяч. Академік АН Білоруської РСР (1928). Член СП СРСР (1934). Закін. двокласне училище у Копилі (1905). Брав участь у рев. подіях 1905– 07. У пошуках роботи об’їздив багато міст Білорусі, України, Литви і Латвії. Працював робітником у Петрограді (нині С.-Петербург). Після більшов. перевороту 1917 повернувся в Білорусь. Відомий як поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач, критик і літературознавець. Літ. твори почав друкувати 1909, перша поет. збірка — «Песні» (1913). У наступ. зб. «Песні працы і змагання» (Берлін, 1922), «Урачыстасць» (Мінск, 1925) поряд з абстрактно-романт. патетикою помітне осмислення нового життя з його героями. Активно виступав і як прозаїк. Автор зб. оповідань «Трэскі на хвалях» (1924), «Прысады» (оповідання і п’єси, 1927), «Гаспадар» (1930), «Гоман зарніц» (1932), повістей «На новым месцы» (1930), «Зялёны шум» (1931), епіч. роману «Сокі цаліны» (кн. 1–4, 1922–30; усі — Мінськ) та ін. Написав драми «Хвалі жыцця» (1918), «Сацыялістка» (1924), «Дзве сілы» (1927) та ін. У зб. «Узгоркі і нізіны» (1928) уміщено дослідження творчості білорус. письменників; писав також статті про рос. і польс. письменників. 1928 Г. виступав у Харкові з доповіддю про білорус. літературу. У листопаді 1936 був заарешт. за звинуваченням у націоналізмі, ув’язнений, а згодом оголошений психічно хворим і переведений до Могильов. психлікарні, де і помер (за ін. даними — покінчив життя самогубством). 1955 частково, а 1988 повністю реабілітований (посмертно). Укр. мовою окремі твори Г. переклали Л. Кардиналовська, І. Кулик, С. Пилипенко, В. Поліщук, О. Сорока, Ю. Петренко.

Завантажити статтю