ГА́РТНИЙ Цішка (Гартны Цішка; справж. — Жилунович Дмитро Федорович; Жылуновіч Зміцер Хведаравіч; 23. 10(04. 11). 1887, містечко Копиль, нині смт Мінської обл., Білорусь — 11. 04. 1937, м. Могильов, Білорусь) — білоруський письмен­ник і громадський діяч. Академік АН Білоруської РСР (1928). Член СП СРСР (1934). Закін. двокласне училище у Копилі (1905). Брав участь у рев. подіях 1905– 07. У пошуках роботи обʼ­їздив багато міст Білорусі, України, Литви і Латвії. Працював робітником у Петро­граді (нині С.-Петербург). Після більшов. пере­вороту 1917 повернувся в Білорусь. Ві­домий як поет, прозаїк, драматург, публіцист, пере­кладач, критик і літературо­знавець. Літ. твори почав друкувати 1909, перша поет. збірка — «Песні» (1913). У на­ступ. зб. «Песні працы і змага­н­ня» (Берлін, 1922), «Урачыстасць» (Мінск, 1925) поряд з абстрактно-романт. патетикою помітне осмисле­н­ня нового життя з його героями. Активно ви­ступав і як прозаїк. Автор зб. оповідань «Трэскі на хвалях» (1924), «Прысады» (оповіда­н­ня і пʼєси, 1927), «Га­спадар» (1930), «Гоман зарніц» (1932), повістей «На новым месцы» (1930), «Зялёны шум» (1931), епіч. роману «Сокі цаліны» (кн. 1–4, 1922–30; усі — Мінськ) та ін. Написав драми «Хвалі жыцця» (1918), «Сацыялістка» (1924), «Дзве сілы» (1927) та ін. У зб. «Узгоркі і нізіны» (1928) уміщено дослідже­н­ня творчості білорус. письмен­ників; писав також стат­ті про рос. і польс. письмен­ників. 1928 Г. ви­ступав у Харкові з доповід­дю про білорус. літературу. У листопаді 1936 був заарешт. за звинуваче­н­ням у націоналізмі, увʼязнений, а згодом оголошений психічно хворим і пере­ведений до Могильов. психлікарні, де і помер (за ін. даними — покінчив життя самогубством). 1955 частково, а 1988 повністю реабілітований (посмертно). Укр. мовою окремі твори Г. пере­клали Л. Кардиналовська, І. Кулик, С. Пилипенко, В. Поліщук, О. Сорока, Ю. Петренко.