Гарун Алесь

ГАРУ́Н Алесь (Гарун Алесь; справж. — Прушинський Олександр Володимирович; Прушынскі Аляксандр Уладзіміравіч; 11. 03. 1887, с. Нови Двор побл. Мінська — 20. 07. 1920, Краків) — білоруський поет, громадсько-політичний діяч. Закін. церк.-парафіял. школу (1897) та ремісн. училище (1902) в Мінську. Від 1904 — у рев. русі, чл. партії есерів-максималістів. 1907 заарешт. і засланий до Іркут. губ. (Сибір, Росія), де від 1915 працював на копальнях золота в с-щі Бодайбо. Восени 1917 повернувся до Мінська, редагував г. «Беларускі шлях» (1918), був чл. Білорус. військ. комісії (1919). Вірші друкував від 1907 («Маці-Беларусі», опубл. у г. «Наша ніва», 17 черв.): переважно це твори на соц. мотиви з патріот. пафосом, новаторські щодо поетики (зб. «Матчын дар», Мінск, 1918; 1929; «Дыямэнты беларускаго прыгожага пісьменства», К., 1919). Вірш «За тысячы вёрст ад бацькуўскага краю...» присвяч. Т. Шевченкові. В доробку Г. три дит. п’єси («Жывыя казкі», Мінск, 1920), публіцист. твори. Поема Г. «Мае коляды» (Вільно, 1920) була опубл. під псевд. А. Сумны. 1991 у Мінську вийшла кн. вибраних творів Г. «Серцам пачуты звон». Окремі поезії Г. переклали П. Стебницький, П. Голота, М. Пилинський, Р. Доценко.

Рекомендована література

1. Рагойша В. Судьба поэта // ЛГ. 1987, 8 апр.;
   Google Scholar Internet
2. Казбярук У. Светлай волі зычны звон. Мінск, 1991.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю