Гарцман Матвій Давидович
ГА́РЦМАН Матвій Давидович (справж. імʼя — Мотл; 16(29). 10. 1909, м. Бердичів, нині Житомир. обл. — 15. 12. 1943) — поет. Дід М. Вайсберґа. Член СПУ. Учасник 2-ї світової війни. Закін. євр. відділ. Моск. університету (1934), аспірантуру Інституту євр. культури АН УРСР (1936). Друкувався від 1926. Г.-поет — патріот, оптиміст і життєлюб, мрійник, який знаходив у буденному прекрасне. Автор зб. «
» («Моя друга молодість», Х.; К., 1931), «–
» («Ми — сини», 1932), 
(«Добрий ранок, моя країно!», К.; Х., 1939), 
(«Золоті факели», К., 1939), «
(«Спів і меч», К., 1939), «
» («Братерський привіт», К.; Х., 1939), поеми «
» («Кохання Рахілі», К., 1940). Його останню поему, напис. на фронті, опубл. у зб. «
» («До перемоги», Москва, 1944). Переклав деякі твори О. Пушкіна, Т. Шевченка, І. Франка. Укр. мовою окремі твори Г. перекладали В. Сосюра, А. Малишко, М. Зісман, Л. Зимній, А. Кацнельсон та ін. Загинув на фронті.
Додаткові відомості
- Основні твори
- укр. перекл. — Поезії та балади. Х., 1940; Поезії. К., 1955; 1966; Пісні та балади. К., 1967.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
