Гасин Олекса
ГА́СИН Олекса (псевд. — Лицар; 08. 07. 1907, с. Конюхи, нині Стрий. р-ну Львів. обл. — 31. 01. 1949, Львів) — громадсько-політичний та військовий діяч. Член ОУН (1930). Закін. школу підхорунжих польс. армії. Брав участь у виданні «Бюлетеню крайової екзекутиви ОУН на ЗУЗ». У 1934 відбував покарання у концтаборі Береза-Картузька (нині м. Береза, Білорусь). 1935–36 — референт Крайової екзекутиви ОУН на зх.-укр. землях. 1938 таємно виїхав з Польщі, працював у Німеччині та Австрії у військ. референтурі Проводу ОУН. Разом з Є. Коновальцем написав «Військовий підручник», уклав військ. термінол. словник українською мовою. Від 1939 — шеф військ. референтури Краків. проводу ОУН(б), від березня 1941 — Проводу ОУН(б). Напередодні 2-ї світової війни викладав на краків. старшин. курсах ОУН. Співавтор «Єдиного генерального плану» зброй. повстання проти рад. влади. Організував і командував таєм. старшин. школою у Львів. обл. 1940–41 та від 1947 — чл. Проводу ОУН. Після Акта проголошення незалежності України 30 червня 1941 обраний заст. військ. міністра в Укр. держ. правлінні. В цьому ж році був заарешт. ґестапо. 1942 працював військ. інструктором ОУН. Від 1943 — заступник командира штабу УПА, брав участь у створенні Укр. нар. самооборони в Галичині. Підтримав рішення 3-го Надзвичай. великого збору ОУН (серпень 1943) про демократизацію програми ОУН і двофронтову боротьбу УПА проти нацистів і СРСР. Від 1946 — шеф Гол. військ. штабу УПА, від 1947 — чл. Гол. командування УПА. 1948 підвищений до рангу полковника. Один з провід. розробників тактики підпілля ОУН у післявоєн. період. 1949 потрапив у засідку і застрелився. Дружина 1950 засуджена до 10 р. таборів. 1952 УГВР посмертно підвищила Г. до звання генерал-хорунжого.
Рекомендована література
- Веденєєв Д., Шаповал Ю. Пастка для «Лицаря» // Військ.-істор. альманах. 2002. № 1;
- Дем’ян Г. Генерал УПА Олекса Гасин — «Лицар». Л., 2003.
Завантажити статтю
