ГАС­ПРИ́НСЬКИЙ Ісмаїл-бей (справж. — Ісмаїл Мустафа Оглу; 08(20). 03. 1851, с. Авджикой, нині у складі смт Верхоріч­чя Бахчисарай. р-ну, АР Крим — 11(24). 09. 1914, м. Бахчисарай, нині АР Крим) — кримськотатарський культурно-освітній діяч, педагог і письмен­ник. Батько Ш. Гас­принської. Навч. у медресе в Сімферополі, у кадет. корпусах (Воронеж, Москва); слухав лекції в Стамбул. університеті, Сорбон­ні (Париж). З поч. 70-х рр. мандрував (Туреч­чина, Індія, Персія, Єгипет). 1872–76 жив у Парижі: був секр. І. Тургенєва (до 1874), служив у Асоц. профес. пере­кладачів. Від 1976 — у Криму: міський голова Бахчисараю. Від 1883 видавав рос.-татар. г. «Терджиман» («Пере­кладач»; перший щотижневик для мусульман Рос. імперії) із додатками — ж. «Алем-и-Нисван» («Жіночий світ») та «Алем-и-субъян» («Світ дітей»); також г. «Мил­лет» («Нація»), ж. «Ха-ха-ха». Він налагодив друкува­н­ня Корану, тиражі якого поширювалися за кордоном, серед тюркомов. населе­н­ня Рос. імперії. Був ініціатором створе­н­ня новометод. шкіл для кримськотатар. дітей (класно-урочна система, заг. освіта для чоловіків і жінок та ін.). Роз­робив систему на­вча­н­ня кримськотатар. грамоти за звук. методом. Своєю просвітн. діяльністю Г. сприяв зближен­ню тюрк. народів, роз­витку їхньої нац. культури та політ. самосві­домості (кандидат на Нобелів. премію миру, 1910). Творча діяльність Г. роз­почалася 1887 з ви­да­н­ня роману «Фрэнки­стан мектюплери» («Французькі листи»), який разом із творами «Дар ур-Рахат мусульманлары» («Мусульманські країни Благоденства»), «Африка мектюплери» («Африканські листи»), «Къадынлар улькеси» («Край жінок») став основою роману-епопеї з умов. на­звою «Молла-Аббас». Остан­ній твір біогр. характеру, у ньому пере­плітаються історія, економіка, політика та різні гіпотези Г. щодо роз­витку су­спільства. Твори «Дар ур-Рахат мусульманлары» // «Йылдыз» («Зірка»), 1991, № 1 (свого часу пере­кладений араб. і персид. мовами) та «Кунь догъды» («Сонце зі­йшло», 1905) ві­діграли велику роль у роз­витку політ. і худож. думки всіх тюрк. народів. Автор під­ручників «Учитель ребенка» (1888), «Турецкая хрестоматия» (1894), посібника «Книга для учителей» (1896); наук.-популяр. кн. «Страноведение» (1889), «Врачебное на­ставление» (1901).