ГАФЕ́З (справж. — Гаглойти Федір Захарович; 29. 08(11. 09). 1913, Баку — 12. 08. 1983, м. Цхінвалі, Пд. Осетія, Грузія) — осетинський письмен­ник. Учасник 2-ї світової війни. Лауреат премії ім. К. Хетегурова (1981). Закін. Пд.-Осетин. пед. ін­ститут (м. Цхінвалі, 1940). Очолював Пд.-Осетин. від­діл. СП (1955–73). Писав осетин., груз. і рос. мовами. Поезії почав друкувати 1935. Перша зб. віршів — «Фӕндыры зӕлтӕ», («Акорди фандира», 1940). Ліро-епічні вірші, балади, поеми про фронт. будні уві­йшли до зб. «Ад­джын у цард» («Життя миле», 1948). Людині праці присвяч. лірич. щоден­ник «Тулдзы къох» («Дубовий гай», 1956). У зб. поем і легенд «Фады артдзӕст» («Рідне вогнище», 1959), як і в ін. творах Г., реаліст. основа по­єд­нується з романт. світовід­чу­т­тям письмен­ника. Трудівники гір і долин є героями зб. оповідань «Дзаджейы рухс» («Лампочка Дзадже», 1961). Роман «Добрый день, люди!» (1966) від­творює різні долі людей в епіч., лірич. та публіцист. манері живописа­н­ня. У доробку Г. також — трагедії, комедії, літ.-крит. роз­думи, есе. Не раз від­відував Україну, присвятив їй вірші «Чому тебе люблю», «Україні», «Дні­про». До образу Т. Шевченка звернувся у віршах «Тарасові Шевченку», «Кобзареві», «На Чернечій горі». Нарис «У Києві. Із зошита письмен­ника» (1954) присвяч. пере­буван­ню в Україні. Пере­клав осетин. мовою вірші Т. Шевченка «Заповіт», «Буває, в неволі іноді згадаю», «І золотої й дорогої» та ін. Упорядкував збірки осетин. пере­кладів творів Т. Шевченка (1954) та І. Франка (1956), написав до них перед­мови. Пере­клав окремі твори П. Тичини, В. Сосюри, А. Малишка, О. Гончара. Під­тримував дружні звʼязки з П. Тичиною та ін. укр. письмен­никами. У ж. «Фидиуӕг» («Провісник», 1954, № 1, 3) опубл. пере­клади Г. творів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, О. Гончара, І. Ле, П. Козланюка, С. Олійника, М. Нагнибіди, П. Воронька та ін. Укр. мовою деякі твори Г. пере­клали М. Лещенко, Л. Куліш, В. Бойченко, В. Нарошкевич та ін.