Краснов-Аслі Василь Іванович

КРАСНО́В-АСЛІ́ Василь Іванович (06(18). 01. 1900, с. Кібеккаси, нині Чебоксар. р-ну, Чувашія, РФ — 19. 10. 1978, Чебоксари, РФ) — чуваський письменник. Державні нагороди СРСР. Закін. Комуніст. університет (1929), Інститут черв. професури (1936; обидва — Москва). 1913–17 працював на шахтах Донбасу. 1922–29 — в органах Всерос. надзвичай. комісії, Об’єдн. держ. політ. упр. Відтоді — секр. Ібресин. і Цивіл. рай. комітетів ВКП(б), завідувач відділу агітації та пропаган­ди Чувас. обл. комітету ВКП(б). 1929–31 — на кер. посадах у Вур­нар. р-ні (усі — Чувашія, РФ). Осн. твори — романи «Тăвалла» («В гору», 1931) і «Сÿнми хĕвел» («Не­згасне сонце», 1965), де відтво­­рив процес колективізації чувас. села, та трилогія «Вутра» («У вог­­ні», кн. 1–3, 1932–71) — про нелегке життя шахтарів Донбасу, більшов. переворот і воєнні дії 1918–20. Автор повісті-хроніки «Шуррисемпе çапăçни» («Бороть­ба з білими», 1929), роману «Пур­нăç шкулě» («Школа життя», 1963) та ін. Репрес. 1937, реабіліт. 1956.

Завантажити статтю