Гевеші Маріан

ГЕ́ВЕШІ Маріан (Heveši Marián; 12. 01. 1947, м. Гуменне, нині Словаччина) — словацький перекладач. Закін. Університет ім. П. Шафарика (м. Пряшів, нині Словаччина, 1975). Працював у ред. «Revue svetovej literatúry», очолював ред. дит. ж. «Zornička». Перекладає з рос., укр., чес., білорус., польс. мов, у співпраці з мовниками — з англ., франц., італ., турец., естон., латв., литов. мов. У словац. період. виданнях опубл. переклади Г. укр. козац. дум, коломийок, колиск. пісень; творів Т. Шевченка, І. Драча, Є. Гуцала, Ю. Яновського, М. Підгірянки, М. Бажана та ін. У перекладі Г. вийшли кн. поезій «Zlatý hlahol» П. Тичини (1974) та «Prečo sa nikdy neusmeješ» І. Франка (1979); повість «Neznámy z bytu č. 13» В. Нестайка (1975; усі — Братислава, у співавт.); укр. нар. казки «Zakliaty les» (Košice, 1975) і «Múdry slávik» (Bratislava, 1981); вибране «Zrkadlo» В. Коротича (Košice, 1983). До антології «Sto žien» (1975) переклав вірші Лесі Українки, Л. Костенко, Г. Гордасевич; до збірки укр. рад. поезії «Čistými rukami» (1981) — твори І. Драча, В. Коротича та М. Вінграновського; твори укр. поетів до антології Пряшівщини «Srdce ako slnce» (1982; усі — Братислава). Перекладач кн. «Len z lásky k človeku» Й. Збіглея (Bratislava, 1984) та «Inventarizácia» С. Гостиняка (Košice, 1987). Для Словац. радіо готує передачі про укр. літературу — вперше (до 1968) представив творчість Б.-І. Антонича, М. Семенка, В. Поліщука.

Завантажити статтю