Генеалогічне дерево

ГЕНЕАЛОГІ́ЧНЕ ДЕ́РЕВО – графічне зображення філогенетичних (споріднених) зв’язків різних груп організмів. Вперше схему Г. д. застосували Ф. Ґальтон (1865) та Е. Геккель (1866) щодо людини та тварин відповідно. При побудові Г. д. у нижній частині схеми розташовують найбільш примітивні групи, у централ. — групи, що еволюціонують в осн. напрямку, характер. для даного філогенетич. стовбура, по боках — ті, що ухилилися від осн. напрямку еволюції з набуттям певної спеціалізації. У верхній частині Г. д. знаходяться групи, які досягли найбільш високого рівня організації. Таксономічну близькість різних груп зображують ступенем розходження відповід. гілок. Г. д. таксонів, представлених у палеонтол. літописі, накладають на геохронол. шкалу. Таке Г. д. показує час відособлення (відгалуження), розквіту і вимирання різних філогенетич. гілок. Споріднені зв’язки між різними групами організмів бувають дуже складними, тому плоске зображення Г. д. інколи замінюють на просторове.

Вивчення Г. д. людини покладене в основу вирішення ряду наук. та приклад. завдань генетики, а також застосовується при істор. студіях. Побудову Г. д. починають з людини, яку називають пробандом (позначається стрілочкою). Реєструють такі дані: прізвище, ім’я та по батькові (для жінок вказують дівоче прізвище), вік (для живих — рік народження, для померлих — вік, у якому настала смерть; інколи вказують дату народження й смерті), національність, місце проживання сім’ї (для обліку можливих ендеміч. факторів), місце проживання предків, професія, наявність хроніч. захворювань у родичів, причина смерті. По завершенні збору відомостей за допомогою системи умов. позначень будують Г. д. Покоління в Г. д. позначають рим. цифрами, які пишуть ліворуч від родоводу. Араб. цифрами нумерують нащадків одного покоління зліва направо. Братів і сестер розташовують у порядку народження, вони мають назву сибси. Часто побудову Г. д. починають не з пробанда, а з найстарішого покоління, а зображення розташовують так, щоб кожне покоління знаходилось на своїй горизонталі.

Д. М. Голда