Генерал-губернаторство
ГЕНЕРА́Л-ГУБЕРНА́ТОРСТВО — адміністративно-територіальна одиниця у Російській імперії. До складу Г.-г. входило, як правило, 2–3 губернії. Посада генерал-губернатора засн. у Росії на поч. 18 ст., однак до 1775 вона була почесною і не відрізнялася від просто губернаторської. Після ліквідації гетьманства (1764) Лівобережна Україна стала Малоросійським Г.-г. Відповідно до «Учреждения для управления губерниями Всероссийской империи» (1775) на території України створ. Харків. (1780), Київ. і Черніг. (1781), Катеринослав. (1783), Брацлав., Поділ. і Волин. (1793) намісництва (Г.-г.). Згідно із новим поділом держави на губернії 1796, намісництва (Г.-г.) були ліквідовані, однак на поч. 19 ст. почалося їх відновлення. 1816 створ. Черніг. і Полтав. Г.-г. (1835 до нього увійшла Харків. губ.), 1832 — Київ., Поділ. і Волин. Тривалість існування Г.-г. була різною: 1856 скасовані Харків., Черніг. і Полтав., 1914 — Київ., Поділ. і Волин. У зв’язку з піднесенням рев. руху в 1870-х рр. в Україні існували тимчас. Харків. і Одес. Г.-г. Завдяки широким повноваженням і невизначеності функцій генерал-губернатори, призначення або звільнення яких повністю залежали від волі монарха, мали майже необмежену владу на місцях. Вони втручалися у діяльність місц. адміністрації: наглядали за поліцією, благоустроєм, госп-вом, збором податків; головували у губерн. правліннях; впливали на судочинство (могли припинити виконання вироку) тощо. Від них залежало призначення, звільнення, просування по службі більшості місц. чиновників. Обсяг повноважень генерал-губернаторів значно розширювався у періоди, коли в губерніях оголошувався воєн. стан. Здебільшого він був водночас командувачем військ. округу. Під час 1-ї світової війни на тер. Галичини і Буковини, захоплених рос. військами, створ. тимчас. воєнне Г.-г. Посаду генерал-губернатора скасовано після Лютн. революції 1917.
Генерал-губернатори існували і в ін. країнах, зокрема у Франції у 16–17 ст. вони уособлювали королів. владу на місцях. У деяких державах, які нині входять до Співдружності, очолюваної Великою Британією, генерал-губернатори представляють королеву.
Рекомендована література
- Андреевский И. Е. О наместниках, воеводах и губернаторах: Рассуждение. С.-Петербург, 1864;
- Ерошкин Н. П. История государственных учреждений дореволюционной России. Москва, 1983;
- Посохов С. И., Ярмыш А. Н. Губернаторы и генерал-губернаторы. Х., 1997;
- Шандра В. С. Малоросійське генерал-губернаторство, 1802–1856: Функції, структура, архів. К., 2001.
Завантажити статтю
