Генетика тварин

Визначення і загальна характеристика

ГЕНЕ́ТИКА ТВАРИ́Н — роз­діл генетики, що ви­вчає спадковість і мінливість диких і домашніх тварин. Використовує осн. методи популяц. генетики, цито-, імуно- та феногенетики тощо. Тривалий час Г. т. роз­глядали як теор. основу селекції. У сучас. Г. т. існує кілька напрямів. Найбільш поширена популяц. генетика. Популяція тварин — сукупність особин одного виду з певною територ. ізольованістю, які мають можливість вільно схрещуватись. Для популяції с.-г. тварин характерна генет. спільність, роз­веде­н­ня у від­носно схожих умовах конкрет. природногосп. зони. Популяц. генетика виявляє осн. закономірності руху генет. інформації під впливом спрямованого добору та під­бору в групах тварин, що селекціонуються. Популяц. дослідж. сприяють встановлен­ню найбільш важливих популяц.-генет. параметрів (мінливості, по­вторюваності, фенотипових і генет. кореляцій, успадковуваності) у різних видів тварин. Генет. дослідж. за якісними ознаками під­порядковуються правилам елементар. гібридол. аналізу, що до­зволяє за­стосовувати від­повід­ні методи селекц. регулюва­н­ня їх роз­по­всюдже­н­ня в популяціях. Однак більшість господарсько корисних ознак (молочність, скоро­стиглість, несучість) кількісні, поліген­ні, мають складну генет. об­умовленість, тому для їх аналізу за­стосовують статист. метод обчисле­н­ня осн. генет. параметрів, найважливішим з яких є успадковуваність. Гібридол., статист. та ін. методи генет. аналізу нерозривно повʼязані з онтогенет. аналізом. Генет. інформація на окремому етапі індивід. роз­витку тварин внаслідок взаємодії з умовами середовища і на основі реалізованої раніше інформації транс­формується в ознаки, створюючи певний фенотип, тобто сукупність ознак і властивостей організму. Роз­виток генет. дослідж. у тварин­ництві України ґрунтується на комплекс. під­ході до ви­значе­н­ня і спрямованого викори­ста­н­ня генет. механізмів формува­н­ня та прояву господарсько цін­них якостей тварин. Цьому під­порядковується система генет.-селекц. моніторингу в тварин­ництві, базовим елементом якого є генет. екс­пертиза. Організац. і метод. засади генет. екс­пертизи регулюються «Положе­н­ням про порядок проведе­н­ня генетичної екс­пертизи походже­н­ня і аномалій племін­них тварин». Екс­пертиза походже­н­ня в скотарстві, конярстві, свинарстві і вівчарстві базується на аналізі успадкува­н­ня генет. маркерів — еритроцитарних антигенів (груп крові). Окрім екс­пертизи походже­н­ня, генет. маркери дають обʼєктивну інформацію про особливості генофонду і генет. структури порід. Генет. моніторинг сприяє виявлен­ню прихованих спадк. дефектів шляхом цитогенет. контролю з пере­віркою тварин-плідників щодо наявності у них різних видів порушень кількості або структури хромосом. Поряд з цитогенет. контролем для діагностики генет. аномалій за­стосовують ДНК-технології. Зокрема цим методом ви­значають носіїв рецесив. генів, які в гетерозигот. стані фенотипово не проявляють себе. За­стосува­н­ня ДНК-технологій у тварин­ництві пер­спективне також і для добору кращих генотипів. Генет. моніторинг є складовою частиною про­грами збереже­н­ня і рац. викори­ста­н­ня генофонду с.-г. тварин. Проведе­н­ня селекц. робіт під по­стійним імуногенет. контролем в ново­створених укр. червоно-рябій і чорно-рябій молоч. породах стало основою для систем. генет. маркерува­н­ня бажаного спадк. матеріалу при їх консолідації і формуван­ні генеалог. структури. У свинарстві і птахівництві таке маркерува­н­ня спрямовується на досягне­н­ня оптимал. по­єд­на­н­ня батьків. і материн. форм у системі між­ліній. гібридизації.

Пріоритетні напрями роз­витку Г. т. спрямовані на виріше­н­ня про­блем картува­н­ня геному, реалізації генет. інформації в онтогенезі, викори­ста­н­ня гетерозису в селекції, під­вище­н­ня резистентності і збереже­н­ня генофонду. Значний внесок у роз­виток Г. т. в Україні зробили І. Шмальгаузен, М. Колесник, Ф. Ейснер, Є. Ейдригевич та ін. Сучасні генет. дослідж. повʼязані з іменами М. Зубця, М. Басовського, В. Шахбазова, В. Бурката, В. Коваленка, М. Проценка та ін. В Україні наук. дослідж. з питань Г. т. проводять в Ін­ституті роз­веде­н­ня і генетики тварин УААН (с. Чубинське Борис­піл. р-ну Київ. обл.), при якому створ. заг.-держ. банк генів тварин (філії у Полтаві, Харкові, Херсон. обл.).

Літ.: Дубинин Н. П., Глембоцкий Я. Л. Генетика популяций и селекция. Москва, 1967; Хатт Ф. Генетика животных / Пер. с англ. Москва, 1969; Колесник Н. Н. Генетика живой массы скота. К., 1985; Проценко М. Ю. Генетика: Під­руч. К., 1994; Генетика сільськогосподарських тварин. К., 1996; Генетика, селекция и биотехнология в скотоводстве. К., 1997; Генетико-селекційний моніторинг у мʼясному скотарстві. К., 2000.

В. П. Буркат, Б. Є. Подоба

Завантажити статтю