Генсьорський Антін Іванович
ГЕНСЬО́РСЬКИЙ Антін Іванович (30. 01. 1890, с. Болестрашичі Перемишл. пов., нині Підкарпат. воєводство, Польща — 17. 06. 1970, Львів) — мовознавець. Кандидат філологічних наук (1957). Закін. С.-Петербур. університет (1914). Після повернення у Галичину 1914 був заарешт. австр. владою і засланий на 2 роки до табору Талергоф (побл. м. Ґрац, нині Австрія) за «підозріле перебування в Росії». Від 1916 — в армії, згодом у рос. полоні. 1919–21 вчителював, 1921–25 — журналіст г. «Русь», «Жизнь» та проф. Укр. таємного університету (Львів); 1924–39 — працівник наук. б-ки Руського нар. інституту «Народний дім» у Львові (від 1940 — відділ. наук. б-ки АН УРСР, яким Г. завідував з перервою до 1949, одночасно викладав у Львів. університеті); 1944–63 — у системі АН УРСР: н. с. Львів. відділ. Інституту мовознавства, від 1951 — старший науковий співробітник Інституту сусп. наук. Досліджував мову істор. пам’яток, зокрема обґрунтував власні концепції щодо авторства різних частин Галиц.-Волин. літопису та автентичності грамот князя Льва Даниловича; питання лексикографії, бібліотекознавства. Співавтор і один із ред. «Польсько-українського словника» (т. 1–2, кн. 1–3, К., 1958– 60), чл. автор. колективу «Словника староукраїнської мови ХІV–XV ст.» (т. 1–2, К., 1977–78).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Значення форм минулого часу в Галицько-Волинському літописі. К., 1957; Галицько-Волинський літопис. Процес складання, редакції і редактори. К., 1958; Галицько-Волинський літопис: лексичні, фразеологічні та стилістичні особливості. К., 1961; Термін «Русь» (та похідні) в древній Русі і в період формування народностей і націй // Дослідж. і мат. з української мови. Т. 5. Л., 1962.
Рекомендована література
- Гумецька Л. Л. Антін Іванович Генсьорський (1890–1970) // Мовознавство. 1970. № 5;
- Гавриленко В.О., Кизлик О. Д., Мовчан С. П. Праці наукових працівників Інституту суспільних наук АН УРСР. 1951–1969: Бібліогр. покажч. Л., 1970.
Завантажити статтю
Людина 
