ГЕ́П­ПЕНЕР Микола Володимирович (14. 09. 1901, м. Кронштадт, нині Ленінгр. обл., РФ — 17. 10. 1971, Київ) — архівіст, архео­граф, славіст. Закін. літ. факультет Київ. ІНО (1924) та аспірантуру Всенар. б-ки України (1930), де працював у 1927–38 (нині НБУВ): ст. бібліотекар, в. о. завідувача від­ділу рукописів; 1938–41 — науковий спів­робітник від­ділу історії давньої укр. літ-ри Ін­ституту літ-ри ім. Т. Шевченка (Київ). У 1941 захистив кандидат. дис. «Повісті про Троянську війну в літературі східних словʼян ХV– XVI ст.». Під час нім. окупації Києва працював у Кра­йовій б-ці при міській управі. На­прикінці вересня 1943 су­проводжував транс­порт київ. архів. матеріалів 16–18 ст. (фонди ЦДІА України) та рідкіс. бібліотеч. фондів Всенар. б-ки України спочатку до м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельн. обл.), згодом — до с. Три­їсти (Чехія), де німці сконцентрували найцін­нішу частину укр. архівів, а у лютому 1945 сприяв їх повернен­ню. 1945–47, 1956– 64 та 1968–71 — молодший науковий спів­робітник, зав. б-ки Київ. НДІ ортопедії; 1948–56 — бібліо­граф б-к стоматол. та мед. ін­ститутів. Проводив археогр. і палеогр. дослідже­н­ня словʼян. та укр. рукопис. книг 11–14 ст.; давніх укр. й білорус. літ-р; бібліо­графії словʼян. рукопис. книг і старо­друків; пере­клад. памʼяток укр. літ-ри 14–15 ст. Під час 2-ї світової війни сприяв урятуван­ню книжк. і рукопис. зі­брань установ АН УРСР і Наркомосу, приват. б-к та архівів укр. вчених і письмен­ників, зокрема П. Попова, М. Холодного, О. Богомольця, Н. Медведєвої, С. Серенсена, І. Ле, В. Сосюри, А. Малишка, Н. Рибака, П. Тичини, М. Рильського, С. Шелухіна, які після війни були повернуті власникам.