Геппенер Микола Володимирович

ГЕ́ППЕНЕР Микола Володимирович (14. 09. 1901, м. Кронштадт, нині Ленінгр. обл., РФ — 17. 10. 1971, Київ) — архівіст, археограф, славіст. Закін. літ. факультет Київ. ІНО (1924) та аспірантуру Всенар. б-ки України (1930), де працював у 1927–38 (нині НБУВ): ст. бібліотекар, в. о. завідувача відділу рукописів; 1938–41 — науковий співробітник відділу історії давньої укр. літ-ри Інституту літ-ри ім. Т. Шевченка (Київ). У 1941 захистив кандидат. дис. «Повісті про Троянську війну в літературі східних слов’ян ХV– XVI ст.». Під час нім. окупації Києва працював у Крайовій б-ці при міській управі. Наприкінці вересня 1943 супроводжував транспорт київ. архів. матеріалів 16–18 ст. (фонди ЦДІА України) та рідкіс. бібліотеч. фондів Всенар. б-ки України спочатку до м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.), згодом — до с. Триїсти (Чехія), де німці сконцентрували найціннішу частину укр. архівів, а у лютому 1945 сприяв їх поверненню. 1945–47, 1956– 64 та 1968–71 — молодший науковий співробітник, зав. б-ки Київ. НДІ ортопедії; 1948–56 — бібліограф б-к стоматол. та мед. інститутів. Проводив археогр. і палеогр. дослідження слов’ян. та укр. рукопис. книг 11–14 ст.; давніх укр. й білорус. літ-р; бібліографії слов’ян. рукопис. книг і стародруків; переклад. пам’яток укр. літ-ри 14–15 ст. Під час 2-ї світової війни сприяв урятуванню книжк. і рукопис. зібрань установ АН УРСР і Наркомосу, приват. б-к та архівів укр. вчених і письменників, зокрема П. Попова, М. Холодного, О. Богомольця, Н. Медведєвої, С. Серенсена, І. Ле, В. Сосюри, А. Малишка, Н. Рибака, П. Тичини, М. Рильського, С. Шелухіна, які після війни були повернуті власникам.

Рекомендована література

1. Дубровіна Л. М. В. Геппенер — український архівіст і палеограф та його архівні матеріали у фондах ЦНБ ім. В. І. Вернадського АН України // Укр. археогр. щоріч. К., 1993. Вип. 2.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю