ГЕРА́СИМОВА-ПЕРСИ́ДСЬКА Ніна Олександрівна (23. 12. 1927, Київ — 08. 12. 2020, там само) — музико­знавець, педагог. Доктор мистецтво­знавства (1978), професор (1979). Член-кореспондент АМУ (2000). Заслужений діяч мистецтв України (1997). Член НСКУ (1961). Премія ім. М. Лисенка (1972). Золота медаль АМУ (2002). Закін. істор.-теор. (1951; кл. Л. Ревуцького) та фортепіан. (1951; кл. А. Янкелевича) факультети Київ. консерваторії, де й працювала від 1950 (нині Нац. муз. академія України): від 2000 — завідувач кафедри старовин. музики. Наукові дослідже­н­ня: укр. муз. бароко в контекс­ті європ. культури; від­кри­т­тя рукописів 2-ї пол. 17–18 ст.; рекон­струкція, публікація, введе­н­ня в наук. та виконав. обіг великого пласту нац. муз. спадщини, зокрема творчості М. Дилецького; про­блеми динаміки культури. З її ініціативи проведено 1-й в Україні фестиваль старовин. музики «Духовний світ бароко» (1994). Ген. секр. Нац. комітету Між­нар. муз. ради ЮНЕСКО (1994– 2001). Упорядкувала кн. «Микола Дилецький. Хорові твори» (1981), «Українські партесні мотети початку ХVІІІ ст.» (1991; обидві — Київ).