Гербіциди

Визначення і загальна характеристика

ГЕРБІЦИ́ДИ (від лат. herba — трава і caedo — вбиваю) — хімічні речовини для боротьби з бурʼянами та іншою небажаною рослин­ністю. Сучасні Г. — орган. сполуки, що від­носяться до багатьох класів хім. сполук: похідні хлорфеноксіалкілкарбонових кислот (2,4-Д; 2,4-ДМ; 2,4-ДП; 2М-4Х), бензойні кислоти (банвел, керб-50W, бюктрил Д, тортил), похідні арилоксифенокси­пропіонових кислот (фюзилад, тарга, зелек, фуроре супер, пума супер, ілоксан), похідні карбамінової кислоти (бетанал, бетанал про­грес ОФ, бурефен, матрикс), похідні тіокарбамінової кислоти (етамп, ерадикан, ордрам), діарилові ефіри (блазер, такл, гоал), динітроаніліни (трефлан, пенітран, стомп), хлорацетаніліди (аценіт, дуал, харнес, лента­гран, феназон), триазини (атразин, гезагард, зенкор, голтікс, семерон), гетероциклічні сполуки (лонтрел, тордон, реглон), фосфоорган. сполуки (раундап, гліфосат, утал, глісол, гліфоган та їх аналоги), імідазолінони (арсенал) тощо. В остан­ні роки виготовлено низку комбінов. препаратів, до складу яких входять 2–3 хім. сполуки, завдяки чому роз­ширюється спектр згубної дії Г. на бурʼяни: діален (2,4-Д + дікамба), примекс­тра (дуал + атразин), дікуран форте (тріасульфорон + хлортолурон), прима (2,4-Д + флорасулам). Згубна дія Г. проявляється внаслідок проникне­н­ня їх у клітини рослин і поруше­н­ня пере­бігу найважливіших біо­хім. процесів: фотосинтезу (триазини, карбамати, похідні піримідину), пригнічен­ні активності ферментів (сульфонілсечовини, імідазолінони, арилоксифенокси­пропіонові кислоти). За характером дії на рослини Г. поділяють на 2 групи: Г. суцільної дії (знищують усі види рослин) і Г. вибіркової, або селектив. дії (знищують лише окремі групи рослин). Однак такий поділ Г. умовний, оскільки в залежності від норм внесе­н­ня та умов за­стосува­н­ня одна й та ж сполука може проявити себе як Г. суціл. або вибірк. дії. Залежно від здатності пере­суватися у рослині Г. поділяють на системні та контактні. Системні Г. (2,4-Д, 2М-4Х, гезагард, пірамін тощо) мають змогу пере­суватися по судин. системі рослин з тра­спірацій. потоком і продуктами обміну речовин, отруюючи всю рослину, що особливо важливо для знище­н­ня багаторіч. бурʼянів з глибокою кореневою системою. Контактні Г. (тотрил, бетанал, бетанал про­грес ОФ), потрапивши на рослину, викликають отрує­н­ня лише у місцях контакту з на­ступним швидким від­мира­н­ням тканин. Роз­різняють листкові Г., які проникають у рослини через поверх­ню листків та над­зем. органів, та ґрунтові (кореневі) Г., які проникають у рослини з ґрунту через корені і паростки насінин. Низка гербіцид. препаратів (атразин, гезагард, пірамін) має здатність проникати в рослини як через корі­н­ня, так і через листки, що дає можливість їх використовувати як для обробітку над­зем. частин бурʼянів, так і для внесе­н­ня в ґрунт. Гербіцидні препарати виготовляють у ви­гляді водних роз­чинів, роз­чин. та змочуваних порошків, водорозчин. гранул, концентратів емульсій, паст, гранул тощо. Осн. спосіб за­стосува­н­ня Г. — наземне та авіаоб­прискува­н­ня земел. угідь водними роз­чинами, суспензіями чи емульсіями. Норма Г. залежить від ступеня забурʼяненості поля, сортових особливостей с.-г. культур, ґрунт.-клімат. умов. На легких ґрунтах норми внесе­н­ня Г. нижчі, а на важких, багатих на орган. речовину, — вищі. При понижен­ні температури (від + 10° до + 8 °С) Г. діють слабше, а з під­вище­н­ням температури — ефективніше. Листкові Г. краще діють при т-рі від + 18° до + 22 °С. В Україні до­зволено за­стосовувати більш як 150 гербіцид. препаратів. Хім. метод боротьби з бурʼянами дуже рентабельний і забезпечує значне під­вище­н­ня врожаю с.-г. культур та економію енергоресурсів і ручної праці. Пере­важна більшість Г. середньо- та малотоксичні для людей і тварин. Більшість Г. зберігає токсичність у ґрунті і рослинах протягом кількох тижнів, а деякі з них (гліфосат, раундап та їх аналоги тощо) належать до екологічно без­печних. Лише окремі сполуки (атразин, трихлорбензойні кислоти, льонок) у великих нормах можуть зберігатися у ґрунті понад 2 р. Щоб запобігти потраплян­ню Г. у водо­йми та ін. обʼєкти довкі­л­ля, накопичен­ню їх у продуктах харчува­н­ня, кормах, слід ретельно дотримуватись заходів, перед­бачених рекомендаціями із за­стосува­н­ня Г. В Україні наук. дослідж. Г. проводять в Ін­ституті фізіології рослин і генетики НАНУ (Ю. Мережинський, Є. Мордерер, В. Швартау та ін.), Ін­ституті захисту рослин УААН (Т. Горбач, Л. Бублик), Ін­ституті цукр. буряків УААН (О. Іващенко), Ін­ституті землеробства УААН (А. Лисенко), Нац. аграр. університеті (В. Жеребко) та ін. наук. установах України.

Літ.: Мережинський Ю. Г., Веселовський І. В. Довід­ник по гербіцидах. К., 1983; Захаренко В. А. Гербициды. Москва, 1990; Довід­ник із захисту польових культур. К., 1999; Мордерер Е. Ю. Избирательная фитотоксичность гербицидов. К., 2000; Пере­лік пестицидів і агрохімікатів, до­зволених до викори­ста­н­ня в Україні. К., 2001; Про­гноз фітосанітарного стану агроценозів України та рекомендації щодо захисту рослин у 2005 році. К., 2005.

Ю. Г. Мережинський

Завантажити статтю