Гербіциди

ГЕРБІЦИ́ДИ (від лат. herba — трава і caedo — вбиваю) — хімічні речовини для боротьби з бур’янами та іншою небажаною рослинністю. Сучасні Г. — орган. сполуки, що відносяться до багатьох класів хім. сполук: похідні хлорфеноксіалкілкарбонових кислот (2,4-Д; 2,4-ДМ; 2,4-ДП; 2М-4Х), бензойні кислоти (банвел, керб-50W, бюктрил Д, тортил), похідні арилоксифеноксипропіонових кислот (фюзилад, тарга, зелек, фуроре супер, пума супер, ілоксан), похідні карбамінової кислоти (бетанал, бетанал прогрес ОФ, бурефен, матрикс), похідні тіокарбамінової кислоти (етамп, ерадикан, ордрам), діарилові ефіри (блазер, такл, гоал), динітроаніліни (трефлан, пенітран, стомп), хлорацетаніліди (аценіт, дуал, харнес, лентагран, феназон), триазини (атразин, гезагард, зенкор, голтікс, семерон), гетероциклічні сполуки (лонтрел, тордон, реглон), фосфоорган. сполуки (раундап, гліфосат, утал, глісол, гліфоган та їх аналоги), імідазолінони (арсенал) тощо. В останні роки виготовлено низку комбінов. препаратів, до складу яких входять 2–3 хім. сполуки, завдяки чому розширюється спектр згубної дії Г. на бур’яни: діален (2,4-Д + дікамба), примекстра (дуал + атразин), дікуран форте (тріасульфорон + хлортолурон), прима (2,4-Д + флорасулам). Згубна дія Г. проявляється внаслідок проникнення їх у клітини рослин і порушення перебігу найважливіших біохім. процесів: фотосинтезу (триазини, карбамати, похідні піримідину), пригніченні активності ферментів (сульфонілсечовини, імідазолінони, арилоксифеноксипропіонові кислоти). За характером дії на рослини Г. поділяють на 2 групи: Г. суцільної дії (знищують усі види рослин) і Г. вибіркової, або селектив. дії (знищують лише окремі групи рослин). Однак такий поділ Г. умовний, оскільки в залежності від норм внесення та умов застосування одна й та ж сполука може проявити себе як Г. суціл. або вибірк. дії. Залежно від здатності пересуватися у рослині Г. поділяють на системні та контактні. Системні Г. (2,4-Д, 2М-4Х, гезагард, пірамін тощо) мають змогу пересуватися по судин. системі рослин з траспірацій. потоком і продуктами обміну речовин, отруюючи всю рослину, що особливо важливо для знищення багаторіч. бур’янів з глибокою кореневою системою. Контактні Г. (тотрил, бетанал, бетанал прогрес ОФ), потрапивши на рослину, викликають отруєння лише у місцях контакту з наступним швидким відмиранням тканин. Розрізняють листкові Г., які проникають у рослини через поверхню листків та надзем. органів, та ґрунтові (кореневі) Г., які проникають у рослини з ґрунту через корені і паростки насінин. Низка гербіцид. препаратів (атразин, гезагард, пірамін) має здатність проникати в рослини як через коріння, так і через листки, що дає можливість їх використовувати як для обробітку надзем. частин бур’янів, так і для внесення в ґрунт. Гербіцидні препарати виготовляють у вигляді водних розчинів, розчин. та змочуваних порошків, водорозчин. гранул, концентратів емульсій, паст, гранул тощо. Осн. спосіб застосування Г. — наземне та авіаобприскування земел. угідь водними розчинами, суспензіями чи емульсіями. Норма Г. залежить від ступеня забур’яненості поля, сортових особливостей с.-г. культур, ґрунт.-клімат. умов. На легких ґрунтах норми внесення Г. нижчі, а на важких, багатих на орган. речовину, — вищі. При пониженні температури (від + 10° до + 8 °С) Г. діють слабше, а з підвищенням температури — ефективніше. Листкові Г. краще діють при т-рі від + 18° до + 22 °С. В Україні дозволено застосовувати більш як 150 гербіцид. препаратів. Хім. метод боротьби з бур’янами дуже рентабельний і забезпечує значне підвищення врожаю с.-г. культур та економію енергоресурсів і ручної праці. Переважна більшість Г. середньо- та малотоксичні для людей і тварин. Більшість Г. зберігає токсичність у ґрунті і рослинах протягом кількох тижнів, а деякі з них (гліфосат, раундап та їх аналоги тощо) належать до екологічно безпечних. Лише окремі сполуки (атразин, трихлорбензойні кислоти, льонок) у великих нормах можуть зберігатися у ґрунті понад 2 р. Щоб запобігти потраплянню Г. у водойми та ін. об’єкти довкілля, накопиченню їх у продуктах харчування, кормах, слід ретельно дотримуватись заходів, передбачених рекомендаціями із застосування Г. В Україні наук. дослідж. Г. проводять в Інституті фізіології рослин і генетики НАНУ (Ю. Мережинський, Є. Мордерер, В. Швартау та ін.), Інституті захисту рослин УААН (Т. Горбач, Л. Бублик), Інституті цукр. буряків УААН (О. Іващенко), Інституті землеробства УААН (А. Лисенко), Нац. аграр. університеті (В. Жеребко) та ін. наук. установах України.

Літ.: Мережинський Ю. Г., Веселовський І. В. Довідник по гербіцидах. К., 1983; Захаренко В. А. Гербициды. Москва, 1990; Довідник із захисту польових культур. К., 1999; Мордерер Е. Ю. Избирательная фитотоксичность гербицидов. К., 2000; Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. К., 2001; Прогноз фітосанітарного стану агроценозів України та рекомендації щодо захисту рослин у 2005 році. К., 2005.

Ю. Г. Мережинський

Розмір шрифту

Гербіциди

Рекомендована література

Інформація про статтю

Схожі статті