Гермаківський Іван Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ГЕРМАКІ́ВСЬКИЙ Іван Михайлович (14. 09. 1931, с. Кізя-Кудринецька, нині Камʼянець-Поділ. р-ну Хмельн. обл. — 02. 03. 2006, Тернопіль) — прозаїк, журналіст. Член НСЖУ (1959), НСПУ (1997). Обл. літ. премія ім. У. Самчука (1999), літ. премія ім. братів Б. і Л. Лепких (2002). Закін. Чернів. університет (1954). Учителював, збирав фольклор на Тернопільщині (частково опубл. у ж. «Народна творчість та етно­графія», «Жовтень»). Працював у рай. г. «Радянське село» (1958–62), заст. ред. і ред. терноп. часопису «Вільне життя» (1962–83), вла­скором г. «Сельская жизнь» (1983–91), провід. ред. терноп. обл. редакції «Книги Памʼяті» (1991–95). Автор збірок нарисів та оповідань про трудівників села «Бджоли носять пергу» (Л., 1973), «Дружби глибоке корі­н­ня» (Л., 1982); романів про нац.-визв. боротьбу у Зх. Україні кін. 30–50-х рр. 20 ст. «Віхолою роз­метані» (1995), «У пазурах білої смерті» (1995), «І ніколи не загине» (1996), «Колотнеча» (1998), «Предтеча», «У полисках зорі» (обидва — 2003), «Поверне­н­ня неблудного» (2004), «Су­противні вітри» (2005); зб. докум. нарисів і повістей «Непокора» (1997), «На чатах волі», «Ярилове чересло» (обидві — 2001), «Нам пере­логи орать» (2002; усі — Тернопіль).

Літ.: Світлик О. Скинути кай­дани, щоб оспівати // ЛУ. 1997, 25 верес.

Я. П. Сачко

Завантажити статтю