ГЕ́РМАНОВ Андрей Димитров (Германов Андрей Димитров; 17. 06. 1932, с. Яворово, нині Варнен. обл., Болгарія — 15. 05. 1981, Софія) — болгарський поет. Закін. від­діл. рос. філології Софій. університету (1955). Працював ред. ж. «Младеж» (1961), г. «Народна младеж» (1964–66; також 1970–73 — зав. від­діл. поезії), видавництва «Български писател» (1967), заст. гол. ред. ж. «Съвремен­ник» (1973–74), гол. ред. ж. «Пламък» (1974–80). Перша збірка поезій Г. — «Кълнове» (1959). Зб. віршів «Работнически влак» (1962), «Родов герб» (1964), «Преображения» (1968), «Мост» (1970), «Острови» (1972), «Четиристишия» (1974), «Взривна зона» (1977), «Самоубийствено живеем» (1979), «Душа незащитена» (1981) від­значаються романт. схвильованістю, сповнені філос. роз­думів над вічними про­блемами буття, спрямовані проти міщанства й без­духовності. Популяризував твори рос., білорус. та укр. поетів. У пере­кладі Г. ви­дано «Из­брани стихотворения» М. Бажана (1963) та В. Сосюри (1965), «Стихотворения» А. Малишка (1964, спів­авт.). Твори цих поетів, а також пере­кладені Г. вірші П. Тичини, М. Рильського, П. Воронька, Д. Павличка, І. Драча, Р. Лубківського, В. Коротича, Д. Білоуса, В. Симоненка, М. Сингаївського, В. Лучука та ін. вміщено у зб. «Украинска съветска поезия» (1960), «Срещи с България» (1967), «Усмивката на Днепър» (1976). Посмертно ви­йшла кн. «Време за творчество. Интервюта. Статии» (1986). Усі твори і пере­клади Г. опубл. у Софії. Окремі вірші Г. пере­клали Д. Павличко, Р. Лубківський, Д. Білоус, М. Сингаївський, Є. Бандуренко, В. Моруга, А. Глущак та ін.