ГЕРО́Й УКРАЇ́НИ — найвища державна від­знака України, яка присвоюється її громадянам за здійсне­н­ня героїчного вчинку або ви­значні трудові досягне­н­ня. За­проваджена від­повід. указом Президента України від 23 серпня 1998. Статусу найвищої держ. нагороди набула з прийня­т­тям Закону «Про державні нагороди України» (2000), який, разом із Статутом зва­н­ня Героя України (затв. указом Президента від 2 грудня 2002), ви­значає порядок пред­ставле­н­ня і присвоє­н­ня зва­н­ня, вруче­н­ня нагороди, її носі­н­ня і зберіга­н­ня.

По­да­н­ня про присвоє­н­ня зва­н­ня мають право вносити Президентові України ВР, КМ, Кон­ституц. Суд, Вищий госп. суд, Ген. прокуратура, мін-ва та ін. центр. органи виконав. влади, ВР і РМ АР Крим, обласні, Київ. і Севастоп. міські держ. адміністрації, а також комісії держ. нагород та геральдики при Президентові України. Вони надсилають на імʼя глави держави по­да­н­ня та нагород. лист установленого зразка, в якому за­значені конкретні заслуги особи, що стали під­ставою для поруше­н­ня клопота­н­ня. Зва­н­ня, яке присвоює Президент України своїм указом, може надаватись і посмертно. Нагородженому вручаються: за здійсне­н­ня героїч. вчинку — орден «Золота Зірка», за трудові досягне­н­ня — орден Держави, а також нагородні атрибути, зокрема Грамота про присвоє­н­ня зва­н­ня, від­повід­не посвідче­н­ня і мініатюра ордена. Герой України, удостоєний ордена Держави, у разі здійсне­н­ня ним героїч. вчинку може бути нагороджений орденом «Золота Зірка» і навпаки. Присвоє­н­ня зва­н­ня Героя України вдруге з удостоє­н­ням одного й того ж ордена не провадиться. Зва­н­ня не присвоюється за заслуги, які мали місце у минулому і не повʼязані зі становле­н­ням та роз­витком незалеж. України. Першим Героєм України із вруче­н­ням ордена Держави став Б. Патон (26 листопада 1998), ордена «Золота Зірка» — О. Галуненко (21 серпня 1999).