ГЕ́С­СЕН Володимир Матві­йович (справж. — Вольф Мунішевич; 1868, Одеса — 01. 01. 1920, м. Іваново-Вознесенськ, нині м. Іваново, РФ) — право­знавець, політичний діяч. Доктор права, проф. Закін. Новорос. університет в Одесі. Від 1896 — приват-доцент кафедри поліц. права С.-Петербур. університету; водночас викладав держ. право в Олександрів. військ.-юрид. академії, Олександрів. ліцеї, на Вищих жін. курсах; від 1910 — доцент, згодом — проф. С.-Петербур. політех. ін­ституту. Від 1919 — викладач Іваново-Вознесен. університету. Брав участь у роботі Гаазької мирної конф. (1899). Член Кон­ституц.-демократ. партії Росії (від 1905), входив до складу її ЦК. У 1907 обраний депутатом 2-ї Держ. думи Росії. Очолював комітети з реформува­н­ня місц. судів і скасува­н­ня військ.-польових судів. Брав участь у роз­робці осн. політ. документів із під­готовки й склика­н­ня Установ. зборів. Після більшов. пере­вороту 1917 ві­ді­йшов від актив. політ. діяльності. Один із засн. і видавець тижневика «Право» (С.-Петербург, 1898–1917). Досліджував про­блеми філософії права; правової держави; між­нар., держ. і поліц. (адм.) права. Прихильник ідеї від­родже­н­ня природ. права як недоторканості свободи і прав особистості. Виходив із того, що жит­тє­здатна законодавча реформа повин­на спиратися на широку критику позитив. права, а будь-якому сусп. про­гресу завжди пере­дує поворот до ідеалізму в методології. Найвищою формою правової держави вважав парламент. устрій на засадах послідов. демократизму.