Гессен Йосип Володимирович

ГЕ́ССЕН Йосип Володимирович (14 (26). 04. 1865, за ін. даними — 1866, Одеса — 22. 03. 1943, Нью-Йорк) — політичний діяч, правознавець, публіцист. Виходець із замож. євр. сім’ї. Навч. на юрид. факультеті Новорос. університету (1883–85, Одеса), з якого був виключений; продовжив навч. у С.-Петербур. університеті. 1886 встановив зв’язки з «Народною волею», за що був заарешт. і висланий на 3 р. у Вологод. губ. Від 1894 служив у Тульському повіт. суді, від 1896 — у Міністерстві юстиції. Був одним із засн. у С.-Петербурзі ж. «Право», співпрацював у ж. «Образование», газетах «Сын отечества», «Русские ведомости». Від 1904 — присяжний повірений, водночас видав праці з правових питань, зокрема «Узаконение, усыновление и внебрачные дети» (1904), «Судовая реформа» (1904), «Юридическая литература для народа» (1905) та ін. Один із організаторів та чл. Ради «Спілки визволення», Конституц.-демократ. партії. Разом з П. Мілюковим редагував газети «Народная свобода», «Речь», співпрацював у ж. «Вестник партии народной свободы». У жовтні 1905 брав участь у таєм. зустрічі керівництва ЦК кадетів з Прем’єр-міністром С. Вітте. Від 1907 — депутат 2-ї Держ. думи від С.-Петербурга, товариш голови кадет. фракції; очолював комісії з реформи місц. суду, з недоторканості особистості. Під час 1-ї світової війни — ред. г. «Речь». У березні 1917 брав участь у створенні Спілки рос. письменників, очолив Спілку редакторів щоден. газет. У вересні 1917 ввійшов до складу Тимчасової ради Рос. респ. Після більшов. перевороту 1917 — чл. Політ. центру при штабі генерала М. Юденича. 1920 емігрував у Фінляндію, згодом — Німеччину. Організував у Берліні видавництво «Слово»; видавав г. «Руль», засн. «Архива рус. революции». Від 1936 — у Парижі, від 1941 — у Нью-Йорку.

Завантажити статтю