Гессен Юлій Ісидорович

ГЕ́ССЕН Юлій Ісидорович (08(20). 03. 1871, Одеса — 22. 08. 1939, Ленінград, нині С.-Петербург) — громадський діяч, історик, архівіст. Закін. Одес. комерц. училище. Працював у приват. фірмах. Від 1895 — співроб. г. «Одесские новости». Від 1896 — банк. службовець у С.-Петербурзі. Член «Товариства розповсюдження освіти серед євреїв» (1898), «Єврейського істор.-етногр. товариства» (1908), редколегій часопису «Еврейская старина» та вид. «Еврейская энциклопедия» (С.-Петербург, 1908–13, т. 1–16). Ред. серії брошур «Из истории и жизни евреев». Виступив із публіч. спростуванням звинувачень євреїв у ритуал. вбивствах. Один із засн. «Спілки для досягнення повноправ’я євреїв у Росії» (1906), «Товариства для наукових єврейських видань» (1907). Учасник виборчих кампаній до Держ. думи Рос. імперії. Після більшов. перевороту 1917 у Петрограді працював у Гол. архів. упр. (1918–20). Читав лекції у Петрогр. інституті вищих євр. знань (1919–23). Від 1921 брав участь у роботі Вченої комісії з дослідж. історії праці в Росії. За ред. Г. виходили вид. «Архив истории труда в России» та «Русское прошлое». Ред. «Вестника АН СССР» (1930–35). Від 1936 — ред. архів. відділу Упр. НКВС у Ленінгр. обл. Автор праць з історії, побутування та становища євреїв у Рос. імперії, зокрема в Наддніпрянській Україні, історії праці в Росії, зокрема студій з історії хасидизму, участі євреїв у масон. організаціях та ін. В останні роки життя вивчав історію арктич. експедицій, разом із В. Візе готував публікацію «Судових журналів Великої Північної експедиції 1730–1740». Неопубл. рукописи праць Г. та його мемуари знищені під час блокади Ленінграда у роки 2-ї світової війни.

Завантажити статтю