Гетерозис

ГЕТЕРО́ЗИС (від грец. έτεροίωσις — зміна, перетворення) — явище переваги гібридів над батьківськими формами за ознаками росту, розвитку, продуктивності та стійкості до абіотичних і біотичних факторів. Термін «Г.», або «гібридна сила», запропонував 1910 Г. Шелл на позначення стимулюючої ролі гетерозиготності, яка й зумовлює це явище. Макс. прояв Г. спостерігається в гібридах 1-ї генерації (F1), у наступних поколіннях він поступово згасає. Г. відіграє важливу роль в еволюції рослин. світу, внаслідок чого широко застосовуваний у світ. с.-г. практиці. Доведено, що продуктивність гетерозис. гібридів на 10–30 % вища, ніж традиц. сортів. В Україні його широко використовують для виробництва гібрид. насіння кукурудзи, соняшнику, сорго, помідорів, баклажанів, перцю, цибулі, огірків, кавунів, гарбузів, цукр. буряків, люцерни тощо, зокрема майже 100 % посівних площ кукурудзи і бл. 50-ти % соняшнику займають гетерозисні гібриди. Інтенсив. використанню Г. в селекції сприяє застосування цитоплазматич. чол. стерильності (ЦЧС), яка забезпечує генет. кастрацію материн. форми і, таким чином, значною мірою зменшує витрати праці при одержанні гібрид. насіння. З метою застосування ефективніших технологій використання Г. розробляють методи генної інженерії, біотехнології, біохім. генетики. Значний внесок у теор. обґрунтування технології та в практику селекції і насінництва гібридів зробили вчені Інституту рослинництва ім. В. Юр’єва (Харків), Інституту зерн. господарства (Дніпропетровськ) і Нац. центру насіннєзнавства та сортовивчення — Селекц.-генет. інституту (Одеса) УААН, зокрема В. Козубенко, Б. Соколов, О. Мусійко, П. Ключко. Укр. ученим належить пріоритет у відкритті ЦЧС соняшнику (В. Вольф), у створенні гібрид. соняшнику (В. Бурлов) та озимого жита (І. Поляков, А. Здрілько), що стало передумовою для гетерозис. селекції цих культур.

Завантажити статтю