ГЕТЕРО́ЗИС (від грец. έτεροίωσις — зміна, пере­творе­н­ня) — явище пере­ваги гібридів над батьківськими формами за ознаками росту, роз­витку, продуктивності та стійкості до абіо­тичних і біо­тичних факторів. Термін «Г.», або «гібридна сила», за­пропонував 1910 Г. Шелл на по­значе­н­ня стимулюючої ролі гетерозиготності, яка й зумовлює це явище. Макс. прояв Г. спо­стерігається в гібридах 1-ї генерації (F1), у на­ступних поколі­н­нях він по­ступово згасає. Г. ві­ді­грає важливу роль в еволюції рослин. світу, внаслідок чого широко за­стосовуваний у світ. с.-г. практиці. Доведено, що продуктивність гетерозис. гібридів на 10–30 % вища, ніж традиц. сортів. В Україні його широко використовують для виробництва гібрид. насі­н­ня кукурудзи, соняшнику, сорго, помідорів, баклажанів, перцю, цибулі, огірків, кавунів, гарбузів, цукр. буряків, люцерни тощо, зокрема майже 100 % посівних площ кукурудзи і бл. 50-ти % соняшнику за­ймають гетерозисні гібриди. Інтенсив. викори­стан­ню Г. в селекції сприяє за­стосува­н­ня цитоплазматич. чол. стерильності (ЦЧС), яка забезпечує генет. кастрацію материн. форми і, таким чином, значною мірою зменшує витрати праці при одержан­ні гібрид. насі­н­ня. З метою за­стосува­н­ня ефективніших технологій викори­ста­н­ня Г. роз­робляють методи ген­ної інженерії, біо­технології, біо­хім. генетики. Значний внесок у теор. об­ґрунтува­н­ня технології та в практику селекції і насін­ництва гібридів зробили вчені Ін­ституту рослин­ництва ім. В. Юрʼєва (Харків), Ін­ституту зерн. господарства (Дні­пропетровськ) і Нац. центру насін­нє­знавства та сортови­вче­н­ня — Селекц.-генет. ін­ституту (Одеса) УААН, зокрема В. Козубенко, Б. Соколов, О. Мусійко, П. Ключко. Укр. ученим належить пріоритет у від­крит­ті ЦЧС соняшнику (В. Вольф), у створен­ні гібрид. соняшнику (В. Бурлов) та озимого жита (І. Поляков, А. Здрілько), що стало перед­умовою для гетерозис. селекції цих культур.