Гетьман Олександр Іванович
Визначення і загальна характеристика
ГЕ́ТЬМАН Олександр Іванович (псевд.: О. Яворенко, О. Галюк, О. Білоконь, О. Халпакли, О. Галін, О. Істомін, О. Руденко, Г. Олексієнко; 23. 09. 1937, с. Лапинка, нині у межах м. Нікополь Дніпроп. обл. — 26. 05. 1995, Київ, похов. у с. Малий Чернятин Калинів., нині Хмільниц. р-ну Вінн. обл.) — журналіст, сценарист, громадський діяч. Чоловік О. Гетьман. Член НСЖУ (1994). Закін. Київський університет (1966). Від 1959 працював у ред. рай. газет на Вінниччині; 1966–70 — співроб. обл. г. «Комсомольське плем’я». За популяризацію укр. самвидаву та агітац. діяльність зазнав політ. репресій. 1970 звільнений з роботи «за дії, несумісні зі званням рад. журналіста» та «укр. бурж. націоналізм». У Києві працював на різних роботах, зокрема 1972–78 — позаштат. кор. г. «Новини кіноекрану», 1990–95 — заступник гол. ред. ж. «Наш дім». Друкувався від 1956: статті, рецензії, нариси («Остання ніч Сави Чалого», «Вогонь з Холодного Яру», «Брацлавські полонянки»; усі — г. «Комсомольське плем’я»); писав кіносценарії. Творчій манері Г.-сценариста, публіциста властиві: поетичність, дотепність, лаконічність у зображенні масштаб. подій, використання докум. джерел, етногр. та побут. деталей. На студії «Укртелефільм» за його сценаріями знято низку докум. фільмів, зокрема «Яблуко розбрату» (1987, реж. А. Савченко), «Замовчаний генерал» (1991, реж. О. Мажуга). Член Всеукр. товариства політ. в’язнів і репресованих (1993). Вінн. організацією НСЖУ 1996 засн. премію ім. Г.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
