ГІ́ДНІСТЬ — етичне і психологічне поня­т­тя, що фіксує уявле­н­ня про цін­ність людини як особистості. Г. — також категорія соц. психології, яка враховує ставле­н­ня людини до самої себе (на ґрунті адекват. самооцінки) і ставле­н­ня до неї ін. людей. У психол. плані Г. є формою вияву самосві­домості і самоконтролю, на яких базується вимогливість людини до самої себе. Вона від­ображає усві­домле­н­ня та пере­жива­н­ня людиною власної цін­ності як особистості, насамперед, індивід. своєрідності і самототожності, вартісності світо­гляду, екзистенційної позиції. Поня­т­тя «Г.» тісно повʼязане з такими морал.-психол. категоріями, як совість, честь, від­повід­альність. Ви­вче­н­ня його на рівні соц. почут­тів є обʼєктом психології, а на рівні сусп. ідеології — етики.

Становле­н­ня Г. як особистіс. феномену від­бувається в процесі роз­витку самосві­домості особистості, який най­інтенсивнішим є у під­літк. віці. Г. без­посередньо повʼязана з уявле­н­нями особистості про себе, від­ображеним в її «Я-концепції», самооцінкою, світо­гляд. орієнтирами. Поведінк. виявом Г. є діяльність людини (професійна, соц. взаємодія тощо) від­повід­но до внутр. морал.-етич. критеріїв, цін­ніс. орієнтацій.