Розмір шрифту

A

Гідроелектростанція

ГІДРОЕЛЕКТРОСТА́НЦІЯ (ГЕС) — комплекс споруд та устаткува­н­ня для пере­творе­н­ня енергії водного потоку, що виникає при падін­ні (напорі) води, в електричну. На річках рівнин­них і перед­гірних ра­йонів створюють пере­важно за допомогою греблі. Будівлю ГЕС споруджують поруч із греблею, частину устаткува­н­ня встановлюють усередині греблі або ж без­посередньо за нею у нижньому бʼєфі. На гірських річках найчастіше будують дериваційні ГЕС, напір у яких створюють пере­важно за допомогою дериваційних водоводів (ка­налів, труб, тунелів) за рахунок різниці від­міток початку і кінця водоводу або шляхом за­стосува­н­ня греблі і деривації водночас.

Основне енергетичне устаткува­н­ня роз­міщують у приміщен­ні ГЕС: у машин­ному залі — гідроагрегати, допоміжне обладна­н­ня, зокрема устаткува­н­ня автоматичного керува­н­ня і контролю; у центральному посту керува­н­ня — пульт оператора-дис­петчера, або авто­оператор гідро­електро­станції. Транс­форматорна під­станція (для під­вище­н­ня напруги) може бути як усередині будинку ГЕС, так і в окремих будівлях чи на від­критих май­данчиках.

За потужністю (у МВт) ГЕС поділяють на потужні (понад 250), середні (25–250) та малі (менша 25-ти). Потужність залежить від напору, витрати води через гідротурбіни та коефіцієнта корисної дії гідроагрегату. За величиною напору ГЕС поділяють на високо- (понад 60 м), середньо- (25–60 м) і низьконапірні (менший 25-ти м). На рівнин­них річках напори рідко пере­вищують 100 м, на гірських за допомогою гребель можна створити напори до 300 м, за допомогою деривації — до 1500 м. Ця класифікація при­близно від­повід­ає і типам енергетичного устаткува­н­ня. На високонапірних ГЕС за­стосовують ковшові і радіально-осьові турбіни з металевими спіральними камерами; на середньонапірних — поворотно-лопаткові та радіально-осьові турбіни з залізобетон­ними і металевими спіральними камерами, на низьконапірних — поворотно-лопаткові турбіни у залізобетон­них спіральних камерах, іноді — горизонтальні турбіни в капсулах чи від­критих камерах. За схемою викори­ста­н­ня водних ресурсів і концентрації напорів ГЕС поділяють на руслові, пригребельні, дериваційні з напірними і без­напірними дериваціями, змішані, гідроакумулювальні (ГАЕС) та припливні (ПЕС). Особливе місце серед них за­ймають дві остан­ні.

Спорудже­н­ня ГАЕС зумовлене зро­ста­н­ням потреб у піковій потужності великих енергетичних систем. Властивість ГАЕС акумулювати енергію ґрунтується на тому, що вільна в енергосистемі у певний період часу електро­енергія використовується агрегатами ГАЕС, які, працюючи у режимі насоса, пере­качують воду з водо­сховища до верх­нього акумулювального басейну. В період піків навантаже­н­ня акумульована таким чином енергія повертається до енергосистеми, і вода з верх­нього акумулювального басейну трубо­проводами надходить до гідроагрегатів, які працюють у режимі генераторів струму. Потужність окремих ГАЕС з такими оборотними гідроагрегатами сягає 1620-ти МВт (Корнуолл, США). ПЕС пере­творюють енергію морських припливів у електричну, яка внаслідок періодичності припливів і від­пливів може бути викори­стана в енергосистемах лише разом з енергією регулювальних електро­станцій, що заповнюють провали потужності ПЕС протягом доби чи місяців. 1967 у Франції завершено будівництво ПЕС загальною потужністю 240 МВт (24 агрегати).

За характером викори­ста­н­ня води й умовами роботи роз­різняють ГЕС на ті, що працюють на природному стоці без регулюва­н­ня, і ті, що працюють з регулюва­н­ням стоку — добовим, тижневим, сезон­ним (річним) і багаторічним. Найбільші ГЕС України побудовані на Дні­прі — 6 (див. Дні­провський каскад ГЕС) і Дністрі — 1. Із них лише Кременчуцька і Дністровська працюють при річному (з пере­ходом на багаторічне) регулюван­ні стоку.

А. В. Яцик

Додаткові відомості

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
черв. 2023
Том ЕСУ:
5
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Підприємcтва
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
29495
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
1 645
цьогоріч:
427
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 2 721
  • середня позиція у результатах пошуку: 10
  • переходи на сторінку: 6
  • частка переходів (для позиції 10): 11% ★☆☆☆☆
Бібліографічний опис:

Гідроелектростанція / А. В. Яцик // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006, оновл. 2023. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-29495.

Hidroelektrostantsiia / A. V. Yatsyk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2006, upd. 2023. – Available at: https://esu.com.ua/article-29495.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору