Гідрометеорологічна служба України (ГМС України)

Визначення і загальна характеристика

ГІД­РО­МЕТЕОРОЛОГІ́ЧНА СЛУ́ЖБА УКРАЇ́НИ (ГМС України) — система організацій, створених з метою проведе­н­ня систематичних спо­стережень за станом атмо­сфери, водних та інших обʼєктів, а також для забезпече­н­ня органів державної влади і управлі­н­ня всіх рівнів, галузей економіки, формувань ЗС і населе­н­ня України гід­ро­метеорологічною інформацією. Кер-во і упр. у сфері гід­ро­метеорол. діяльності здійснює Держ. гід­ро­метеорол. служба (Держ­гід­ро­мет). Організації ГМС України — метод. центри системи гід­ро­метеорол. спо­стережень і про­гнозува­н­ня, обл. центри з гід­ро­метеорології, ін. гід­ро­метеорол. центри, бюро та роз­галужена система пунктів проведе­н­ня спо­стережень за станом природ. довкі­л­ля, Укр. н.-д. гід­ро­метеорол. ін­ститут (УкрНДГМІ). Ці організації забезпечують даними про за­брудне­н­ня природ. довкі­л­ля, про­гнозами погоди, гідрол. й агрометеорол. про­гнозами, інформацією про клімат, гідрол. режим і агрометеорол. умови; попереджають про стихійні гід­ро­метеорол. явища; здійснюють узагальне­н­ня і ви­да­н­ня матеріалів спо­стережень і дослідж., веде­н­ня держ. галуз. архіву даних про стан природ. довкі­л­ля, організацію виготовле­н­ня та ви­пробува­н­ня приладів, обладна­н­ня гід­ро­метеорол. при­значе­н­ня тощо. Основу системи спо­стережень складають метеорол., авіаметеорол., аерол., гідрол. мор., спеціалізовані агрометеорол., воднобаланс., селестокові, сніголавин­ні, озерні станції; річк., озерні, мор., метеорол. та агрометеорол. пости; пункти спо­стережень за за­брудне­н­ням атмо­сфер. повітря, поверхн. та мор. вод, атмо­сфер. опадів і сніг. покриву, ґрунтів важкими металами та пестицидами, радіац. спо­стережень за за­брудне­н­ням природ. довкі­л­ля (загалом — понад тисячі пунктів і створів спо­стережень).

Перші метеорол. спо­стереже­н­ня в Україні були роз­початі 1771 в Києві, а перші гідрол. спо­стереже­н­ня проведені на Дні­прі побл. с. Лоцманська Камʼянка ще на­прикінці 17 ст. На­прикінці 18 ст. системат. спо­стереже­н­ня за погодою, водним режимом Дні­пра та станом довкі­л­ля побл. Києва почав проводити видатний укр. вчений і громад. діяч М. Берлінський. На поч. 19 ст. в Україні зʼявилися аматор. метеорол. станції. Гідрогр. департамент заснував станції в мор. портах Миколаєва та Херсона. 1804 у Києві створ. гідрол. водомір. пост, 1836 у Луганську організовано першу метеорол. обсерваторію, на­прикінці 19 ст. — Придні­пров. мережу метеорол. станцій (нараховувала бл. 700 пунктів спо­стережень). До 1914 на території України майже в кожній губернії існували мережі метеорол. і гідрол. спо­стережень, які були зруйновані під час 1-ї світової війни. У лютому 1918 Наркомзем України створив метеорол. від­діл, який почав від­новлювати мережу. 19 листопада 1921 на базі метеорол. секції С.-г. наук. комітету Наркомзему організовано єдину Держ. метеорол. службу України — Укрмет (кер. М. Данилевський). У грудні 1929 створ. Гід­ро­метеорол. комітет України, до складу якого уві­йшли всі метеорол. та гідрол. служби, що існували в Україні. 1940 створ. Упр. гід­ро­метеорол. служби УРСР (УГМС УРСР), яке входило до складу Гол. упр. гід­ро­метеорол. служби СРСР. Кер. УГМС УРСР був при­значений Т. Богатир. Під час 2-ї світової війни ГМС України входила до складу ЗС. ЇЇ мобіл. під­роз­діли на фронтах і в арміях забезпечували бо­йові операції необхідною гід­ро­метеорол. інформацією і про­гнозами. За успішне викона­н­ня покладених зав­дань багатьох укр. гід­ро­метеорологів від­значено бо­йовими нагородами. Після 2-ї світової війни найголовнішим зав­да­н­ням ГМС України було від­новле­н­ня старих та від­кри­т­тя нових станцій і постів. За успішне викона­н­ня цього зав­да­н­ня УГМС УРСР 1946 було присуджено Сталін. премію. Ви­вче­н­ня радіо­актив. за­брудне­н­ня природ. середовища в Україні роз­почато 1957. Тоді ж створ. мережу станцій спо­стережень і лаборатор. контролю. 1991 на базі УГМС УРСР організовано Держ. комітет України з питань гід­ро­метеорології, реорганіз. 2000 в Департамент ГМС і моніторингу Міністерства екології та природ. ресурсів України. 2001 створ. Держ. гід­ро­метеорол. службу Міністерства охорони навколиш. природ. середовища України. 18 лютого 1999 ВР України прийняла Закон України «Про гід­ро­метеорологічну діяльність», який є осн. документом, що регламентує діяльність та роз­виток ГМС України; ви­значає заг. правові, екон., соц. та організац. засади провадже­н­ня гід­ро­метеорол. діяльності в Україні, правовий статус нац. гід­ро­метеорол. служби та її працівників.

Держ. система гід­ро­метеорол. спо­стережень — комплексна багаторівнева вимірюв.-інформ. система, при­значена для проведе­н­ня системат. спо­стережень за станом природ. довкі­л­ля. Вона складається із стаціонар. та пере­сув. пунктів і тех. засобів спо­стережень. На гід­ро­метеорол. мережі спо­стережень екс­плуатується понад 22 тис. засобів вимірюв. техніки гід­ро­метеорол. та аналіт. при­значе­н­ня, автоматиз. метеорол. авіац. станцій, метеорол. та аерол. радіолокаторів, станцій при­йому супутник. інформації тощо. Система при­йому, обробле­н­ня і пере­дачі всіх видів інформації та про­гнозува­н­ня погод. умов базується на сучас. технологіях, з викори­ста­н­ням про­грамно-апарат. комплексів, серверів звʼязку та баз даних.

ГМС України має екс­педиц. судна річк., озер. та мор. типів. Дані спо­стережень є основою для подальшого обробле­н­ня і аналізу з метою ви­вче­н­ня закономірностей процесів, що зумовлюють гід­ро­метеорол. умови, стан природ. довкі­л­ля, про­гнозува­н­ня їх змін. З метою найповнішого задоволе­н­ня потреб різних споживачів гід­ро­метеорол. забезпече­н­ня проводиться на всіх рівнях системи нац. ГМС: гід­ро­метеорол. станціями (рай. і місц. рівні); обл. центрами з гід­ро­метеорології (обл. рівень); гід­ро­метеорол. обсерваторіями та гід­ро­метеорол. бюро (спеціаліз. забезпече­н­ня різних рівнів); Укр. гід­ро­метцентром та Центр. геофіз. обсерваторією (для всієї тер. України); авіаметеорол. станціями та під­приємством «Укр. авіаметеорол. центр» (спеціаліз. забезпече­н­ня авіації); Гід­ро­метеорол. центром Чорного та Азов. морів (спеціаліз. мор. забезпече­н­ня). Щорічно організації ГМС складають бл. 275 тис. про­гнозів і попереджень (зокрема бл. 1,5 тис. оператив. інформацій та спец. доповід­ей), понад 7 тис. щоден­них гід­ро­метеорол. бюлетенів, бл. 1 тис. агрометеорол. бюлетенів, бл. 80 тис. метеорол. (зокрема 40 тис. спеціалізованих) та 100 тис. авіац. про­гнозів, бл. 8 тис. гідрол. про­гнозів, 1,8 тис. агрометеорол. про­гнозів, бл. 5 тис. шторм. попереджень про небезпечні та стихійні гід­ро­метеорол. явища. Серед гол. споживачів цієї інформації — цивіл. авіація, організації паливно-енергет. комплексу, комунал. транс­порт. господарства. Гол. метою метеорол. забезпече­н­ня авіації є під­вище­н­ня без­пеки та ефективності польотів повітр. суден над тер. України і на між­нар. авіалініях. Авіаметцентр і метеорол. станції по­стійно складають і уточнюють про­гнози погоди майже для 40 аеро­дромів і май­данчиків для приземле­н­ня літаків цивіл. авіації. Вони також готують попередже­н­ня про небезпечні явища погоди на аеро­дромах, маршрутах і р-нах польотів. Щорічно авіац. метеорологи обслуговують бл. 60 тис. літаковильотів, з яких більше третини — на між­нар. трасах.

Великий обсяг гід­ро­метеорол. інформації надається с.-г. під­приємствам різних форм власності, зокрема про­гнози строків ви­зріва­н­ня, врожайності та валового збору осн. с.-г. культур, про­гнози стану озимих зерн. культур, багатоліт. трав, про­гнози запасу вологи в ґрунті тощо. Україна є чл. Всесвіт. метеорол. організації (ВМО) від 1948. У регіонал. опорну синоптичну мережу ВМО надають інформацію 37 станцій ГМС України, 30 станцій входять в регіонал. опорну клімат. мережу ВМО, 6 станцій — в глобал. систему спо­стережень за кліматом. ГМС України спів­працює з нац. ГМС РФ, Білорусі, Польщі, Словач­чини, Молдови та ін. держав. ГМС України надає важливого значе­н­ня налагоджен­ню між­нар. спів­робітництва з про­блем дослідж. клімату, його коливань та можливих змін; бере активну участь у низці між­нар. проектів по лінії ВМО, ЮНЕСКО, МАГАТЕ, НАТО, ін. між­нар. організацій. Гол. наук. організацією в галузі гід­ро­метеорології та базових спо­стережень за за­брудне­н­ням природ. довкі­л­ля є УкрНДГМІ. Під­готовку кадрів для ГМС України здійснюють Одес. екол. університет, Київ., Чернів. та ін. університети, Харків. та Херсон. гід­ро­метеорол. технікуми.

У різний час ГМС України очолювали М. Скрипник, М. Абашин, П. Шендрик, В. Лило, Д. Бурцев, В. Костін, Н. Токар та ін. Особливе місце в історії служби належить Т. Богатиреві, видат. організатору і кер., який понад 30 р. свого життя присвятив гід­ро­метеорол. діяльності. В Україні створ. Музей його імені, екс­педиц. судно ГМС України на­звано на честь вченого «Тимофій Богатир». Нині ГМС України очолює В. Ліпінський.

Літ.: Ги­дрометеорологическая служба Украины за 50 лет Советской власти. Ленин­град, 1970.

В. М. Ліпінський

Завантажити статтю