ГІ́ЛЕЛЬС Еміль Григорович (06(19). 10. 1916, Одеса — 14. 10. 1985, Москва) — піаніст. Народний артист СРСР (1954). Сталін. (1946) та Ленін. (1962) премії. Почес. чл. Королів. академії музики у Лондоні (1969), Муз. академії у Будапешті (1970) та Нац. академії «Санта Чечилія» у Римі (1980). Лауреат Між­нар. конкурсів піаністів у Відні (1936, 2-а премія) та Брюс­селі (1938, 1-а премія). Закін. Одес. консерваторію (1935), Школу вищої виконав. майстерності Моск. консерваторії (1938; викл. Г. Нейгауз). Дебютував 1929 в Одесі. Від 1935 — у Москві. 1938–76 викладав у Моск. консерваторії (від 1952 — проф.). У репертуарі — музика від епохи бароко до сьогоде­н­ня. Серед трактувань Г., які стали класикою світ. виконав. майстерності, — твори В.-А. Моцарта, Л. ван Бетговена, Й. Брамса, П. Чайковського та ін. Ви­ступав також в ансамблях, зокрема в тріо з Л. Коганом та М. Ростроповичем. Гастролював у понад 27 країнах Європи, Азії та Пн. Америки. На будинку, у якому жив Г., від­крито мемор. дошку. В Одесі проведені Між­нар. конкурси піаністів памʼяті Г. (2001, 2003).