Волошина Лариса Костянтинівна
ВОЛО́ШИНА Лариса Костянтинівна (12 (25). 04. 1906, с. Лютеньки, нині Зіньків. р-ну Полтав. обл. — 05. 04. 1975, Харків) — поетеса, журналістка. Член СПУ (1969). Закін. Кременчуц. пед. технікум (1925), навч. у Бердян. учит. інституті (1938–40) та Одес. пед. інституті. Учителювала, від 1934 — журналістка. Після повернення з евакуації працювала в ред. г. «Большевистское знамя» та «Чорноморська комуна» (1945–51). Друкувалася від 1927. Перша збірка нарисів і оповідань — «Світлі обрії» (О., 1950). Авторка поет. зб.: «Над Дніпром» (Х., 1960), «Райдуга» (К., 1964), «Зорі вечірні» (Х., 1966), «Щедрість» (Х., 1968), «Ластівки відлетіли» (Х., 1972), «Синє озеро неба» (Х., 1975). Посмертно опубл. «Твори: Поезії, оповідання» (К., 1986). У доробку В. — громадян., пейзажна, інтимна лірика, яка відзначається емоційністю, гармонійністю форми й змісту, зверненням до морал.-етич. проблем суспільства.
Рекомендована література
- Бокий І. Душевна щедрість // Прапор. 1969. № 12;
- Брюгген В. Живе слово // Там само. 1987. № 6.
Завантажити статтю
Людина 
