Волощак Андрій Васильович
ВОЛОЩА́К Андрій Васильович (псевд.: Василь Бойко, Іван Кос, А. Туга; 31. 08. 1890, с. Мшанець, нині Старосамбір. р-ну Львів. обл. — 06. 08. 1973, Львів) — поет, громадський діяч. Член літ. організації «Горно» (1920–30-і рр.), СПУ (1940). Урядові нагороди. Закін. Перемишл. гімназію (нині м. Пшемисль, Польща, 1912). Учасник 1-ї світової війни. На фронті втратив зір. Вивчав філологію в університеті в Празі (1916–18), згодом — Львів. університеті. Працював у громад. організаціях Зх. України «Ліга оборони прав людини», «Народний фронт». Друкувався від 1911 у періодиці. Перша зб. «У тьмі горю» (Л., 1934) сповнена любові до життя, пройнята громадян. мотивами. Пейзажна і любовна лірика полонить щирістю і природністю. Твори післявоєн. періоду позначені риторикою. Дотримуючись традиц. стилю рад. поезії того часу, В. оспівував оновлення життя на зх.-укр. землях, писав про велич і красу людини праці. Пізніші твори вирізняються широтою тематики, простими пісен. розмірами, різноманітністю образ. втілення. Зб. віршів «Поезії» (К., 1941), «Серед блискавиць і громів» (Л., 1946), «Серцем бачу» (Л., 1947), «Рідний край» (К., 1949), «Спів Карпат» (К., 1952), «Все тобі, Вітчизно» (1954), «На Верховині» (1957), «Лірика» (1958), «Семафори відкрито» (1962), «Довбушеві скарби» (1963), «На спільному шляху» (1964; усі — Львів). Окремі вірші В. перекладено рос. і польс. мовами. Перекладав твори польс. поетів.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Вибране. К., 1961; Спалахи й горіння. К., 1971; З верха на верх. Л., 1974; Довбушеві скарби: Казка-поема. Л., 1976; Акварелі та обертони: Лірика. Л., 2003.
Рекомендована література
- Шаховський С. Андрій Волощак: Літ. портрет // Жовтень. 1960. № 8;
- Дубина М. Андрій Волощак // Дубина М. Сурмачі возз’єднання. К., 1976;
- Базів В. Дві іпостасі долі // Жовтень. 1987. № 3.
Завантажити статтю
Людина 
