Вольський Петро Дмитрович
ВО́ЛЬСЬКИЙ Петро Дмитрович (18. 05. 1925, м. Чимкент, нині Казах-стан) — живописець і режисер. Член НСХУ (1960). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Риз. АМ (1956; викл. Е. Скулме, Я. Тільберґ). Від 1970 — гол. художник Запоріз. муз.-драм. театру ім. М. Щорса (нині ім. В. Магара). Учасник обл., респ. і всесоюз. мистецьких виставок від 1970. Персон. — у Запоріжжі (1977). Осн. жанри — портрет і темат. картина. Оформив вистави: «Бразильський скарб» М. Машаду (1971), «А зорі тут тихі» Б. Васильєва, «Третя патетична» М. Погодіна (3-я всесоюзна і 1-а респ. премії; обидві — 1972); «Ураган» А. Софронова, «Дзвоніть та приїздіть» А. Алєксіна, «Учень чарівника» В. Жулківської та С. Бугайського (усі — 1973); «Забути Герострата!» Г. Горіна, «Її народження» А. Путінцева, «Без вини винні» О. Островського, «Для чого ти живеш?» І. Касумова та Г. Сеїдбейлі (усі — 1974); «Зачарований вітряк» М. Стельмаха (Всесоюзна премія, 1975), «Повість про вірність» О. Коломійця (обидві — 1975), «Безсмертя» О. Довженка, «Гарантія» І. Рачади (обидві — 1976; усі — Запоріз. муз.-драм. театр ім. М. Щорса).
Додаткові відомості
- Основні твори
- портрети — «Товариш», «Юнак», «Балерина В. Вильцинь» (усі — 1956), «Лейтенант міліції», «Студентка» (обидва — 1957), «Жіночий портрет», «На “Запоріжсталі”. Дружба» (обидва — 1960), «Пост спостереження» (1964), «До останнього подиху» (1966), «Горнові» (1970), «Весна (Дівчина)» (1975), «Наталія» (1976), «Бухта Чехова» (1985), «Автопортрет» (2000), «Натюрморт», «Скеля», «Парус» (усі — 2003), «Адалари» (2004).
Рекомендована література
- П. Д. Вольський. Персональна художня виставка: Каталог. З., 1977.