Вольф Арнольд
ВОЛЬФ Арнольд (1877, м. Простейов, Австро-Угорщина, нині Чехія — 24. 11. 1924, табір Ліберці, Чехо-Словаччина, похов. у м. Простейов) — військовий діяч ЗУНР. З походження німець. Підполковник австро-угор. армії. Під час 1-ї світової війни воював на італ. фронті. Від листопада 1918 — на службі в УГА: командир бойової групи, від січня 1919 — 3-ї Бережан. бригади. Відзначився у ході Чортків. офензиви під час успіш. прориву польс. оборони і забезпечення наступу 2-го корпусу УГА; підвищ. до рангу полковника. У липні 1919 признач. командиром 2-го корпусу УГА. Під час походу армій УНР і ЗУНР у серпні 1919 на Київ і Одесу командував Пн. армій. групою, з якою здобув м. Старокостянтинів (нині Хмельн. обл.) і Житомир. За проявлену відвагу і вміле командування підвищ. до рангу генерал-четаря. Від 1920 — у Чехо-Словаччині, перебував у таборах інтернов. вояків УГА в Нім. Яблонному, Йозефові, Ліберцях; був гол. командиром ветеранів УГА в Чехо-Словаччині (1920–23). Урядом ЗУНР підвищ. до рангу генерал-хорунжого.
Рекомендована література
- Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань: Біограми генералів та адміралів українських військових формацій першої половини ХХ століття. Л., 1995.
Завантажити статтю
Людина 