Вольф Фрідріх

ВОЛЬФ Фрідріх (Wolf Friedrich; псевд.: Хрістіан Бец, Ганс Рюеді, Др. Ізеґрімм; 23. 12. 1888, м. Нойвід, Німеч­чина — 05. 10. 1953, Леніц, побл. Берліна) — німецький драматург, письмен­ник, публіцист, пере­кладач. Член АМ НДР. Нац. премії НДР (1949, 1950). Навч. у Худож. академії в Мюнхені, на мед. ф-тах в університетах Тюбінґена, Бонна і Берліна. Працював корабельним, а під час 1-ї світової війни — військ. лікарем, згодом продовжив лікар. практику в Німеч­чині. Був чл. Ради робітн. і солдат. депутатів у Дрездені (1918), від 1928 — чл. КП Німеч­чини. Спів­працював із Робітн. театр. спілкою та Нар. кіно­спілкою. 1933 емігрував до Франції, згодом — до СРСР. 1938 при спробі потрапити до рев. Іспанії був заарешт. і увʼязн. у концтаборі Ла Верне (Франція). 1941 повернувся в Москву, де під час 2-ї світової війни роз­горнув на радіо антифашист. пропаганду, був спів­засн. комітету «Вільна Німеч­чина» (1943). У 1945 повернувся на батьківщину; 1950–51 — перший посол НДР у Польщі; від 1951 — вільний письмен­ник. Поряд із Б. Бре­хтом В. вважають видатним пред­ставником соціаліст. драматургії. Перші драми, що роз­вивають про­блеми становле­н­ня особистості, витримані в дусі екс­пресіонізму: «Das bist du» («Це — ти», 1919), «Die schwarze Sonne» («Чорне сонце», 1921), «Mohammed» («Магомет», 1922), «Tamar» («Тамара», 1922), «Elemente» («Стихії», 1922), «Der Mann im Dunkel» («Людина в темряві», 1925). У нар. драмі «Der arme Konrad» («Бідний Конрад», 1924), а згодом — в істор. драмі «Thomas Müntzer, der Mann mit der Regenbogenfahne» («Томас Мюнцер», 1953) від­ображено події Великої селян. війни 16 ст. в Німеч­чині. Пʼєса «Ciankali» («Ціанистий калій», 1929; екранізована 1930) стала вагомим аргументом у боротьбі проти дис­кримінаційного пара­графа 218, що забороняв аборти. Рев. драма «Matrosen aus Kattaro» («Матроси із Кат­таро», 1930) присвяч. подіям на австро-угор. крейсері «Св. Ґеорґ». Найбільший успіх принесла В. антифашист. драма «Professor Mamlock» («Професор Мамлок», 1934; екранізована 1938, реж. Г. Рап­папорт) про пере­слідува­н­ня євреїв у нацист. Німеч­чині. Крім того, у доробку В. драми «Floridsdorf» («Флорідсдорф», 1936) — про пов­ста­н­ня віден. робітників, «Beaumarchais, oder die Geburt des Figaro» («Бомарше, або Народже­н­ня Фіґаро», 1946) — про людину «на зламі двох епох»; «сер­йозна комедія» «Der Bürgenmeister Anna» («Бургомістр Анна», 1950; екранізована 1949); сценарій фільму «Der Rat der Gӧtter» («Рада богів», 1950) — про корисливі мотиви владної політики зх. держав; романи «Kreatur» («Створі­н­ня», 1925), «Der Russenpelz» («Російський кожушок», 1932), «Zwei an der Grenze» («Двоє на кордоні», 1938), «Heimkehr der Sӧhne» («Поверне­н­ня синів», 1944), «Menetekel, oder Die fliegenden Untertassen» («Менетекел, або Літаючі блюдця», 1952); оповіда­н­ня, вірші, байки, твори для дітей, публіцистика, праці з теорії театру. В. пропагував російську (нарис «Максим Горький», пере­робка «Оптимістичної трагедії» В. Вишневського) та українську (автор перед­мови до нім. пере­кладу «Патетичної сонати» М. Куліша) драматургію. Укр. мовою твори В. пере­кладали М. Качанюк, О. Крайнік, П. Дятлів, О. Бандура, М. Зісман, В. Шелест та ін.

Завантажити статтю