Красносільська культура
КРАСНОСІ́ЛЬСЬКА КУЛЬТУ́РА — археологічна культура. Датована 9 тис. до н. е. Поширена у бас. Прип’яті, Німану, Верхнього Дніпра. В Укр. Поліссі відкрито й досліджено стоянки побл. сіл Красносілля (Володимирец. р-ну), Великий Мидськ (Костопіл. р-ну; обидва — Рівнен. обл.), Лютка (Старовижів. р-ну), Самари (Ратнів. р-ну; обидва — Волин. обл.), Раска (Бородян. р-ну Київ. обл.); в урочищі Бір у Новгород-Сівер. р-ні Черніг. обл. Крем’яний інвентар — грубі черешкові наконечники стріл, одноплощинні нуклеуси, короткі скребачки, ретушовані різці на відщепах; техніка розколювання кременю — відщепова. Мешкаючи у холодних умовах льодовикової доби, красносіл. насел., ймовірно, полювало на пн. оленів. Походить від культури Лінгбі, насел. якої прийшло у Полісся з Заходу (на ранніх красносіл. стоянках знайдено притаманні цій культурі великі наконечники). Післяльодовикове потепління бл. 10 тис. р. тому призвело до трансформації фінальнопалеоліт. К. к. у мезоліт. пісочнорівську культуру.
Рекомендована література
- Залізняк Л. Л. Передісторія України Х–V тис. до н. е. К., 1998.
Завантажити статтю
