Краснуха

КРАСНУ́ХА – гостра вірусна хвороба людини з групи інфекцій дихальних шляхів, що супроводжується помірною інтоксикацією, точко­вим або плямистим висипом і запаленням лімфовузлів. Збудник містить РНК і належить до рубівірусів з родини тогавірусів. Його відкрили 1962 незалежно одна від одної дві групи дослідників на чолі з амер. ученими Т.-Г. Веллером і П.-Д. Парк­маном. К. належить до найпоширеніших дит. інфекцій у світі. Відомі значні епідемії. Джерело збудника – хвора людина, заразна протягом 7-ми діб до появи висипу й у наступні 3 тижні. Інфекція поширюється крапел. шляхом, при захворюванні вагітних – трансплацентарно до плода. За певних обставин вірус може передаватися опосередковано через побут. речі, за­­бруднені виділеннями із носоглотки. Сприйнятливість висока. Хворіють переважно діти віком від 1-го до 7-ми р. Після перенесеного захворювання формується стійкий імунітет. Інкубац. період триває 11–24 доби. Найчастіше за 1–2 дні до появи висипу спостерігаються нежить, кашель, гіперемія ко­­н’юнктив, головний біль. Згодом з’являються нерясні висипи у вигляді рожево-червоних дрібних або великих плям на обличчі, шиї та ін. ділянках тіла, збільшуються лімфовузли (переважно потиличні та задньошийні). Т-ра тіла може підвищуватися до 38 °С, але заг. стан задовільний. Висип тримається 2–3 дні, потім зникає. Дорослі переносять К. тяжче, ніж діти. У хворих вагітних у перші 3 місяці часто уражається плід (вроджена К.), що може спричинити викидні й тяжкі вади розвитку дитини. Діагноз К. підтверджують шляхом виявлення вірусу у змивах із носоглотки, крові, сечі або антитіл до вірусу в IgM крові за допомогою серол. реакцій чи імунофермент. методу. У тому ж матеріалі можна ідентифікувати сам збудник у полімераз. ланцюг. реакції або антиген вірусу методом флюорес­цент. антитіл. Лікування симптоматичне, ефективні противірусні препарати відсутні. Хворих ізолюють до 5-го дня з моменту появи висипів. Для профілактики використовують живу ослаблену вакцину.

Літ.: Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині. Т., 2007; Крамарьов С. О., Надрага О. Б., Пипа Л. В. Інфекційні хвороби в дітей. К., 2010; Справочник по инфекционным болезням у детей. Сф., 2010.

М. А. Андрейчин

Рекомендована література

1. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині. Т., 2007;
   Google Scholar Internet
2. Крамарьов С. О., Надрага О. Б., Пипа Л. В. Інфекційні хвороби в дітей. К., 2010;
   Google Scholar Internet
3. Справочник по инфекционным болезням у детей. Сф., 2010.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю