Вороняки

ВОРОНЯКИ́ — горбогірне пасмо на пів­нічному заході Подільської височини, частина Гологоро-Кременецького кряжа. Лежить у межах Львів., частково Терноп. та Рівнен. обл. Про­стягається майже на 70 км від верхівʼя р. Золочівка (притока Зх. Бугу) до долини р. Іква (притока Стиру); 8–30 км завширшки. На Пн. Зх. обривається високим уступом з пере­падами висот 50–250 м до рівнини Малого Поліс­ся. Макс. вис. 440 м над р. м. (г. Високий Камінь). Поверх­ня В. горбисто-пасмова, роз­членов. долинами річок і балок. Уздовж пн.-зх. краю пасма виділяються денудац. останці — гори Жулицька, Свята, Висока, Сторожиха, Макітра. В. сформовані мергелями, вапняками, вапнистими пісковиками та ін. породами. Пере­важають місцевості круто­схилого горбогірʼя зі світло-сірими й сірими лісовими ґрунтами під буковими та грабово-буковими лісами у привершин­них частинах пагорбів, а також полого­схилові горбогірʼя з темно-сірими, сірими лісовими ґрунтами під дубово-грабовими лісами та с.-г. угі­д­дями в ниж. і серед. частинах пагорбів. На стрімких схилах пд. екс­позицій пред­ставлені лучні степи та остепнені луки на малопотужних рендзинах. З пн. межею В. збігається межа суціл. ареалу бука звичайного. У долинах річок пред­ставлена лучна й болотна рослин­ність. Серед боліт особливої уваги заслуговують карбонатні болота з низкою середньоєвроп. видів рослин, що ростуть на межах ареалів. За геоботан. ра­йонува­н­ням В. належать до Гологоро-Вороняків. р-ну букових лісів Зх.-укр. під­провінції Сх.-європ. геоботан. провінції.

Завантажити статтю