ВОЮ́ЦЬКИЙ Еміліан (31. 03. 1850, Чернівці — ?) — теолог. Доктор теології (1879). Закін. Теол. ін­ститут у Чернівцях (1874). Навч. в університетах Відня, Ін­нсбрука і Страсбурґа. Водночас зі здобу­т­тям освіти готувався стати учителем релігії, ви­вчав Біблію, Старий Заповіт, сх. мови. Згодом був при­значений ін­спектором духов. православ. семінарії. Від 1884 — позаштат., від 1888 — штат. проф. морал. теології. Був чл. держ. екзаменац. комісії для студентів-теологів. Обирався деканом теол. факультету (1890–91, 1896–97, 1899–1900) та ректором (1892–93, 1901–02) Чернів. університету. Крім духов. і наук., провадив активну громад. діяльність. 1894–99 — чл. шкіл. ради Буковини і багатьох ін. організацій, які за­ймалися роз­витком науки, літ-ри і мистецтва на Буковині. Працював на літ.-наук. ниві. Автор робіт «Пророк Іоель» (1882), «Мораль Старого Заповіту» (1890), «Про забобони» (1893), опубл. румун. та нім. мовами, статей у церк.-літ. ж. «Candela», «Зі­бра­н­ня проповід­ей (на­станов)» та ін.