Красовський Андрій Ілліч
Визначення і загальна характеристика
КРАСО́ВСЬКИЙ Андрій Ілліч (псевд. — Андрій Грім; 02. 12. 1904, с. Рожнів, нині Косів. р-ну Івано-Фр. обл. — 22. 08. 1942) — письменник. Член літ. групи «Горно». Освіту здобув самотужки. У 1920-і рр. вивчив есперанто, переклав нею чимало творів укр. письменників (їхня доля невідома). 1931 отримав запрошення на Світ. конгрес есперантистів у Кракові, але не зміг поїхати через брак грошей. Співпрацював із ж. «Вікна», «Нові шляхи», г. «Громадський голос». Тяжке життя зх. українців в умовах польс.-шляхет. гніту у 1920–30-і рр. відобразив у поемі «Сон галицького села» (видано окремою книжкою у Канаді), оповіданнях «Поневолена краса» і «Не відкупився» (усі — 1927), циклах віршів «На крилах екстази», «Я не сам» (обидва — 1929). Доля його повісті «Маленькі люди з крилатими душами» та роману «Герой Гуцульщини» невідома. Листувався з В. Стефаником, І. Крушельницьким, підтримував творчі взаємини з Д. Осічним, І. Михайлюком, Я. Галаном, П. Козланюком. 24 листопада 1939 заарешт. за прогрес. погляди, 24 лютого 1940 засудж. до розстрілу, вирок замінено на 10 р. ув’язнення. 22 серпня 1942 розстріл. у пересил. тюрмі. Реабіліт. Нар. дому с. Рожнів присвоєно ім’я К.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
