Всеукраїнські робітничі з’їзди

Визначення і загальна характеристика

ВСЕУКРАЇ́НСЬКІ РОБІТНИ́ЧІ ЗʼЇ́ЗДИ — пред­ставницькі збори робітничих депутатів. 1-й В. р. з. від­бувся 11(24)–14(27) липня 1917 у Києві. Він був скликаний з метою організації укр. робітників як в Україні, так і поза її межами та обра­н­ня пред­ставників до УЦР. У зʼ­їзді взяли участь 300–400 делегатів, гол. чином ремісники і працівники дрібних під­приємств. До президії були обрані В. Вин­ниченко, С. Веселовський, Д. Антонович, М. Єреміїв та ін. Перше засі­да­н­ня вів голова Ген. секретаріату В. Вин­ниченко. У ході гострих дебатів зʼїзд засудив угоду УЦР з Тимчас. урядом і висловив думку про необхідність поповне­н­ня УЦР пред­ставниками робітництва. Із внесених до порядку ден­ного доповід­ей зʼїзд прийняв резолюції: про сучас. момент, автономію України і федерацію, Установчі збори, робітн. політику, українізацію освіти, у справі війни, із земельного та продовольчого питань. Зʼїзд заявив про під­тримку УЦР та Ген. секретаріату і закликав робітників домагатися автономії України, виборності органів влади, участі народу в упр. державою. Резолюція з робітн. політики вимагала негайного утворе­н­ня при УЦР Ген. секретаріату праці для регулюва­н­ня трудових від­носин і виробле­н­ня від­повід­ного законодавства. На заключ. засі­дан­ні ви­брано Всеукраїнську раду робітничих депутатів у кількості 100 осіб, яка входила до складу УЦР із правом вирішал. голосу.

2-й В. р. з. від­бувся нелегально 13–14 травня 1918 у Києві з ініціативи Всеукр. ради робітн. депутатів. Через заборону проведе­н­ня зʼ­їзду геть­ман. владою на нього прибуло лише бл. 200 депутатів — пред­ставників восьми соціаліст. партій, які очолювали робітн. рух в Україні: УСДРП, УПСР, РСДРП (меншовиків та більшовиків), рос. есерів, Бунду, Обʼ­єд­наної євр. робітн. партії, Польс. соціаліст. партії. Делегати засудили геть­ман. пере­ворот і ви­значили цілі робітників у боротьбі з геть­ман. владою: від­новле­н­ня УHP, склика­н­ня Укр. установ. зборів, пере­дача землі селянам без викупу, нац.-персональна автономія. Спроби більшовиків та лівої частини УСДРП закликати до боротьби за соціаліст. революцію та встановле­н­ня рад. влади в Україні не зна­йшли під­тримки делегатів, які висловилися за само­стійну Україну й від­мовилися від орієнтації на РСФРР.

На від­міну від Всеукр. селян. зʼ­їзду 1918, який закликав селян до пов­ста­н­ня, робітн. зʼїзд висловився за мирні, легал. форми боротьби: агітацію, пропаганду, страйки. Для ко­ординації дій робітн. класу в боротьбі з режимом ухвалено створити Всеукр. робітн. центр та обрано організац. комісію для його утворе­н­ня.

Літ.: Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917– 1920 pp. Т. 3. Прага, 1921.

І. В. Хміль

Завантажити статтю