Вулична злочинність

ВУ́ЛИЧНА ЗЛОЧИ́Н­НІСТЬ — сукупність злочинів, вчинених поза межами житлових і службових приміщень. До В. з. належать такі кримінал. прояви, як терорист. акти, масові заворуше­н­ня, умисні вбивства, тілесні ушкодже­н­ня, зґвалтува­н­ня, хуліганство, крадіжки, грабежі, роз­бійні та бандит. напади тощо. Місцями їх вчине­н­ня є без­людні, недо­статньо освітлені ра­йони, що не охороняються, або навпаки — місця масового скупче­н­ня людей на ринках, привокзал. май­данах, парках, скверах, побл. ресторанів та кавʼярень, на зупинках та в салонах міського транс­порту. Починаючи від 1987 від­бувалося інтенсивне зро­ста­н­ня В. з. (особливо роз­бій. нападів і грабежів), зокрема до 1993 кількість В. з. збільшилася у 9 разів, а питома вага зросла від 2,6 % до 7,1 %. Однак в остан­ні роки ситуація дещо змінилася. Так, якщо у 1993 в абсолют. показниках рівень цих злочинів становив 38,4 тис. випадків на рік, то у 2001 — 17,0 тис. Така тенденція певною мірою була повʼязана зі зро­ста­н­ням можливостей для здобу­т­тя майна та грошей за рахунок злочин. дій ненасильниц. характеру (крадіжки, незакон­на торгівля, шахрайство тощо), які є набагато без­печнішими і ускладнюють викри­т­тя осіб, що їх вчинили. У 2004 абсолютні характеристики В. з. знову змінилися і становлять 57,7 тис. зареєстров. злочинів, вчинених на вулицях, площах, у парках, скверах тощо. Сусп. небезпека В. з. полягає у тому, що вона демонструє від­критий виклик державі й су­спільству в цілому з боку злочинців, а потерпілі за таких об­ставин знаходяться у ситуації найбільшої незахищеності. Високий рівень В. з. — одна із характер. ознак складної кримінал. ситуації у державі. В Україні її питома вага у заг. структурі злочин­ності становить бл. 8– 11 %. Серед найхарактер. проявів — грабежі (17 %), крадіжки (21,5 %), роз­бійні напади (3,1 %), хуліган. дії (29,4 %) і тяжкі тілесні ушкодже­н­ня (3,2 %), які надають В. з. масового характеру.

Завантажити статтю